Загальні закономірності регенерації органів. Розвиток статевих клітин.

Бойові пошкодження, як правило, супроводжуються порушенні цілісності покриву організму, органів внутрішнього середовища та опорно-рухової системи. При цьому формується дефект органу, вогнище некрозу, явища дезінтеграції клітин, тканинних і органних структур. На це організм відповідає перебудовою систем захисту та відновлення, відбувається загоєння рани, в якому розрізняють декілька фаз.

Перша фаза ранового процесу – фаза запалення – характеризується травматичним набряком тканин, підвищенням судинної проникності, ацидозом, міграцією лейкоцитів, тучних клітин і макрофагів. Відбувається очищення рани шляхом фагоцитозу і лізису некротизованих тканин.

У другій фазі ранового процесу – фазі регенерації – відбувається розвиток грануляційної тканини, поступово заповнює ранової дефект. Основними структурами цієї тканини є фібробласти, міжклітинну речовину і капіляри. Клітини фіброблас-тичного діфферона грануляційної тканини відрізняються від фібробластів нормальної сполучної тканини високою функціональною активністю. Вони синтезують білки і глікозаміноглнкани, утворюючи колагенові волокна. У розвитку і дозріванні грануляційної тканини важливу роль відіграють також макрофаги, огрядні і плазматичні клітини. Грануляційна тканина згодом перетвориться в рубцеву сполучну тканину.
регенрація органів

Третя фаза ранового процесу – фаза реорганізації рубця – характеризується прогресуючим зменшенням числа кровоносних судин і клітинних елементів (фібробластів, макрофагів, тучних клітин) при явищах наростання загальної маси колагенових волокон. Паралельно з дозріванням грануляційної тканини і її перетворенням в рубцеву тканину відбувається епітелізація рани. Епітелізація рани і дозрівання грануляційної тканини строго відповідають у часі.

В залежності від характеру і величини поранення, особливостей реактивності організму та інших умов рановий процес протікає по-різному. При невеликому обсязі ураження має місце загоєння рани первинним натягом. Запалення і заміщення дефекту в тканинах йдуть безпосередньо за їх травматичним набряком і не супроводжуються нагноєнням. До кінця першого тижня рановий процес в основному завершується. Якщо ж обсяг ураження великий і краї рани виявляються на більш чи менш значній відстані один від одного, то загоєння рани здійснюється через нагноєння з утворенням добре розвиненою грануляційної тканини з наступним її рубцюванням. Загоєння рани відбувається вторинним натягом зі значною тривалістю фаз ранового процесу.

Загоєння рани первинним і вторинним натягом має кількісні, але не якісні відмінності. Механізми регенерації при цьому принципово подібні і включають запалення, розростання сполучної тканини, епітелізацію. Знання ключових ланок регенерацbонного процесу дозволяє цілеспрямовано вести пошук засобів регуляції загоєння ран і розробці способів тканинної терапії.
Розвиток статевих клітин.

Розвиток статевих клітин називається Прогенез, або гаметогенезу, і відбувається в статевих залозах. Суть гаметогенезу полягає в утворенні з диплоїдних стовбурових попередників статевих клітин високодиференційованих клітин (сперматозоїдів і яйцеклітин) з гаплоїдним набором хромосом.

Розвиток чоловічих статевих клітин – сперматогенез, включає чотири фази: розмноження, росту, дозрівання, формування. У результаті сперматогенезу виникають клітини сперматозоїди (спермін), що містять Х-або Y-статеву хромосому.

Розвиток жіночих статевих клітин – овогенез, складається з трьох фаз: розмноження, росту, дозрівання. В результаті овогенезу утворюються яйцеклітини (овоцити), що містять Х-статеву хромосому.

В основному чоловічий та жіночий гаметогенезу протікають однотипно. У фазі розмноження вихідні статеві клітини (сперматогонії – в сперматогенезі і овогонії – в овогенез) в ході клітинного циклу синтезують ДНК і мітотичний діляться; їх розмноження протікає на основі загальних закономірностей, характерних і для соматичних клітин. У процесі сперматогенезу ділиться тільки частина сперматогонії, так звані світлі сперматогонії типу А, які є полустволовая клітинами, що дають початок сперматогонії типу В. Сперматогонії типу В проходять кілька мітотичних циклів, при цьому не відбувається повної цитотомії сперматогонії і вони залишаються пов’язаними цитоплазматичними містками. Фаза розмноження сперматогонії контролюється природними мітогенний – гормоном аденогіпофіза фоллітропіна і інтерлейкіном-1, вироблюваним клітинами Сертолі і клітинами Лейдіга (інтерстиціальними ендокріноцітамі) яєчок.

Comments are closed.