Ячмінь.

Що таке ячмінь?

Ячмінь – це гостре запалення волосяного мішечка вії або сальних і потових залоз століття з формуванням локального абсцесу (гнійника).
Що є причиною ячменю

У переважній більшості випадків причиною виникнення ячменю стає розмноження золотистого стафілокока (лат. золотистий стафілокок) у волосяному мішечку вії або в протоках залоз.
Ячмінь найчастіше виникає на тлі локального переохолодження століття (при продуванні), або як супутнє захворювання при цукровому діабеті, хронічних шлунково-кишкових захворюваннях, глистових інвазіях та імунодефіцитних станах.
Які бувають різновиди ячменю?

Розрізняють такі форми ячменю:
• Зовнішній ячмінь – запалення волосяних фолікулів або сальних або потових залоз розташованих на краю століття (так звані залози Цейса і Молля).
• Внутрішній ячмінь або мейбоніоз – запалення сальних залоз, розташованих на внутрішній стороні століття (так звані мейбоміевий залози)
Як проявляється ячмінь?

На початку захворювання при зажмуривании виникає відчуття дискомфорту, натискання на повіку болісно. Через кілька годин з’являється почервоніння шкіри і набряк на обмеженій ділянці століття. В окремих випадках можливе підвищення температури до 38 градусів.
Через два-три дні з’являється гнійна голівка в області запалення. На четвертий день гнійник мимоволі розкривається, при цьому відбувається виділення гною і некротичного стрижня (омертвілі залишки тканин) через протоки залоз.
Після мимовільного розтину гнійника симптоми швидко зникають.
У разі внутрішнього ячменю при зовнішньому огляді гнійник не видно, але він добре прощупується в товщі століття, і, вивернувши повіку, на внутрішній поверхні можна побачити просвічуваний жовтуватий гнійник.
При мейбоніозе можливі збільшення і болючість привушних лімфатичних вузлів.
Як діагностувати ячмінь?

Ячмінь діагностують на підставі клінічної картини захворювання. При цьому необхідно відрізняти симптоми ячменю від запалення слізної залози (дакріоаденіта), яке протікає без утворення гнійника і розвивається на тлі епідемічного паротиту (свинки). На відміну від ячменю, при дакриоаденит процес запалення менш локалізований ─ набряк зачіпає всю повіку, іноді він настільки сильний, що віко приймає S-подібну форму і пацієнт не може відкрити очей.
Як лікувати ячмінь?

Найчастіше лікування місцеве. На самому початку захворювання показано припікання століття 70% етиловим спиртом (Spiritus aethylicus) або спиртовим розчином брильянтового зеленого (Viridis nitentis).
У кон’юнктивальну порожнину (внутрішній край ока) закопують краплі із сульфаніламідами – приміром сульфацил натрію (натрій Sulfacylum) або антибіотиками цефалоспоринового ряду – наприклад, ципрофлоксацин (ципрофлоксацин).
Лікування ячменю очними краплями поєднують з лікуванням мазями, які також закладають у кон’юнктивальний порожнину. Найбільш кращі очні еритроміцинову (Unguentum Erythromycini ophthalmicum) або тетрациклінової мазь (мазь Tetracyclini ophthalmicum).
При підвищенні температури, препарат, який використовується для місцевого лікування, додатково призначають і перорально.
Як доповнення до хіміотерапії, при ячмені призначають сухе тепло і УВЧ. Лікування проводять до зникнення запалення.
При частих рецидивах ячменю призначають комплекси полівітамінів.
При ячмені неприпустимо вплив на повіку “вологого тепла” (гаряча ванна, компреси), так як воно провокує утворення нових гнійників.
Чим небезпечний ячмінь?

При ячмені ні в якому разі не можна намагатися видавити гній. Видавлювання ячменю може призвести до розвитку флегмони століття (орбітального целюліту) – обширного запалення тканин століття з утворенням абсцесів і тромбозу розташованих біля ока вен.
Зазвичай ячмінь проходить навіть без будь-якого лікування, але в цьому випадку підвищена ймовірність утворення на місці ячменю халязіони ─ хронічного запалення тканин, що оточують слізні і сальні залози. Воно утворюється на місці ячменя утворюється щільне, виступаюче освіту. Халязіона, що утворилася на місці ячменю не небезпечна, і не викликає хворобливих відчуттів, однак неприємна як кидається в очі косметичний дефект.

Comments are closed.