Встановлення діагнозу при травмах і захворюваннях опорно-рухового апарату

Заключним етапом дослідження хворого є встановлення діагнозу. У ряді випадків діагноз простий, але частіше, особливо при ортопедичних захворюваннях, доводиться проводити ретельну диференціальну діагностику, використовуючи весь арсенал клінічних, рентгенологічних, лабораторних та інших даних, при ретельному аналізі всього ходу розвитку захворювання.

При запальних процесах визначають характер запалення – хронічне або гостре. Потім вказують причину запалення: туберкульозна, ревматична, викликана дистрофічних процесом або деформуючим артрозом і ін Після цього слід локалізація процесу, наприклад:
а) хронічний гематогенний остеомієліт правої великогомілкової кістки у верхній третині;
б) хронічна гіперплазія крилоподібних зв’язок лівого колінного суглоба (хвороба Гоффа).

При травмі правильно сформульований діагноз повинен характеризувати пошкодження і відповідати на такі питання:
1) відкрите чи закрите пошкодження;
2) його характер;
3) яка тканина пошкоджена (м’язи, кістку та ін);
4) локалізація пошкодження;
5) наявні розбіжності і зміщення тканин або кістки;
6) супутні пошкодження (нерва, судини, сечовивідних шляхів і т. д.).

Наведемо приклад правильно сформульованого діагнозу.

1. Закритий косий перелом правого стегна в середній третині зі зміщенням уламків по довжині.

2. Медіальний Аддукціонно (варусна) перелом шийки лівого стегна.

Повний і точний діагноз визначає лікувальну тактику.

Comments are closed.