Вільямса – Кемпбелла синдром

Ch. G. В. Williams – англиский лікар, 1805 – 89; A. W. Campbell – австраліскій невропатолог, 1868-1937.

Синдром Вільямса – Кемпбелла – захворювання органів дихання, а точніше комплекс патологічних змін у системі дихання, викликаний вродженим недорозвиненням хрящової тканини стінок бронхів на рівні 2-8-го розгалужень, переважно сегментарних і субсегментарних. Найбільш часто вражаються нижні частки легень. При цьому розвиваються дискінезії бронхіального дерева, спадання бронхів при видиху з порушенням дренажної функції, ателектази легенів, запалені, процеси.

Синдром Вільямса – Кемпбелла, як правило, проявляється в ранньому віці рецидивуючими захворюваннями дихальних шляхів, має прогресуючий перебіг, нерідко супроводжується облитерирующим бронхиолитом, емфіземою легенів, задишкою, астматоідним компонентом, хронічну пневмонію. Важкість перебігу захворювання визначається вираженістю і обсягом ураження бронхів (ранній прояв свідчить про великому і глибокому ураженні); фізична активність дітей обмежена.

Лікування синдрому Вільямса – Кемпбелла комплексне, етапне.

Comments are closed.