Вільсона – Микити синдром


М. G. Wilson, V. G. Mikity – американські лікарі.

Синдром Вільсона – Микити, діспноетіческіе синдром – ураження легень у новонароджених, головним чином недоношених дітей, внаслідок незрілості легеневої тканини і недорозвинення еластичних елементів паренхіми. Виникненню синдрому Вільсона – Микити сприяють токсикози вагітних, гіпоксія плоду та ін фактори, що порушують нормальний розвиток альвеолярної тканини. Синдром Вільсона – Микити можна віднести до захворювань органів дихання.


Симптоми синдрому Вільсона – Микити

Симптоми визначається ступенем порушення зовнішнього дихання і характеризується задишкою, ціанозом, апное, постійним сухим кашлем при нормальній температурі. З розвитком хвороби з’являється дихальний ацидоз. У картині крові – еозинофілія. Рентгенологічно – “Нодозная-ретикулярна сітка” (відображення незрілої легеневої тканини), збільшення розмірів правого шлуночка серця.


Діагноз

Діагноз синдрому Вільсона – Микити слід диференціювати з емфіземою легенів, муковісцидоз, токсоплазмозом, лістеріозом, ателектазом легень, гиалиново-мембранної хворобою. При гістологічному дослідженні тканини легені – потовщення альвеолярних стінок.


Лікування синдрому Вільсона – Микити

Лікування симптоматичне; при сприятливому перебігу одужання наступає через 6-14 місяців.

Comments are closed.