Вади розвитку, пошкодження, захворювання і пухлини стопи.

ПАТОЛОГІЯ
Вади розвитку. Відсутність cтопи – вроджена вада розвитку, при якому значно порушується функція нижньої кінцівки. Лікування полягає в протезуванні. Іноді проводять оперативні втручання з метою підготовки кукси до протезування.

Адактілія (відсутність пальців), гіподактілія (зменшення числа пальців), афалангія (відсутність частини пальця), гіпофалангія (зменшення числа фаланг пальця) – вади розвитку, частіше не порушують функцію cтопи, але іноді сприяють формуванню статичних деформацій. Лікування консервативне: ортопедичні устілки або взуття, поролонові прокладки і т.п.

Полідактилія – ​​многопалость. Частіше зустрічається шестипалість. Додаткові пальці можуть мати всі елементи, включаючи плеснової кістка, або лише окремі елементи. Якщо при цьому порушується функція cтопи, виникають труднощі при носінні взуття, показано оперативне лікування. Видаляють зазвичай крайні додаткові пальці.

Поліфалангія – збільшення числа фаланг пальців. Якщо при цьому палець значно збільшений в розмірах, показана ампутація. Рівень її визначається індивідуально.

Брахідактілія – ​​вкорочення одного або декількох пальців внаслідок недорозвинення або зменшення числа фаланг (брахіфалангія) або за рахунок укорочення плеснової кістки (брахіметатарзія). Лікування консервативне: ортопедичні устілки, ортопедичне взуття.

Істинний гігантизм (макроподія) – надмірний ріст тканин cтопи. Буває тотальним (збільшення усієї cтопи) і частковим (мегалодактілія), при якому спостерігається надмірний ріст пальців стопи і відповідних плеснових кісток. Лікування може обмежитися призначенням ортопедичного взуття. При більш виражених деформаціях з порушенням функції cтопи показані висічення гіпертрофованих тканин, екзартікуляція пальців, плеснових кісток, ампутації.

Розщеплення стопи (ектродактілія) характеризується відсутністю або недорозвиненням кісток стопи, кістковими синостоза і синдактилія. Виробляють пластичні операції з метою поліпшення форми і функції стопи.

Синдактилія – ​​зрощення пальців cтопи. Зустрічаються перетинчаста, шкірна і кісткова синдактилія. В залежності від протяжності зрощення розрізняють неповну (зрощення в проксимальних відділах пальців), повну (зрощення на всьому протязі) і кінцеву (зрощення нігтьових фаланг) синдактилія. Функція cтопи при синдактилії звичайно не порушується. Хворих турбує косметичний дефект, тому показання до оперативного лікування відносні і воно рекомендується в основному при кінцевій синдактилії.

Арахнодактілія – ​​рідко зустрічається (в основному у дівчаток) порок розвитку кінцівок, особливо пальців стоп і кистей. Фаланги пальців подовжені, химерно викривлені. Як правило, у таких хворих є й інші вади розвитку (вивихи стегна, кришталика ока, пороки серця, кіфосколіози і т.д.). Лікування полягає в призначенні ортопедичного взуття при неможливості носіння звичайної.

Додаткові кістки cтопи – варіант її нормального розвитку. Нерідко їх приймають за патологічне утворення або наслідок травми. Найчастіше вони симетричні. На рентгенограмі мають округлу форму з чіткими контурами. Можуть супроводжуватися болями, викликати потертості, статичні порушення. Особливо слід виділити додаткове ядро ​​окостеніння човноподібної кістки, яка при його великих розмірах виступає по внутрішньому краю cтопи і травмується взуттям. Шкіра над нею запалюється, під шкірою утворюється синовіальна сумка. Лікування полягає в призначенні ортопедичних устілок або взуття. При стійких болях додаткові кістки cтопи видаляють.

Пошкодження стопи бувають закритими і відкритими.

До закритих ушкоджень відносять забиті місця. Вони супроводжуються утворенням підшкірної гематоми. Призначають спокій, в першу добу холод. При значних ударах для виключення перелому необхідно рентгенологічне дослідження.

Розтягнення зв’язок cтопи відбувається при її подворачіваніі під час ходьби, бігу, стрибків. Супроводжується болями при навантаженні, рухах і обширною гематомою. Лікування консервативне. Призначають спокій (іммобілізація гіпсовою лонгетой на 10-14 днів), в першу добу холод, потім УВЧ-терапія, компреси. Обов’язково проводять рентгенологічне дослідження, щоб своєчасно виявити кісткові ушкодження.

Гемартроз – крововилив у суглоб в результаті травми cтопи, частіше буває у першому плюснефаланговом суглобі. Лікування консервативне: іммобілізація до 2 тижнів., Холод в першу добу, потім таке ж ведення, як і при дисторсії стопи.

Вивихи суглобів cтопи зустрічаються рідко, в основному при дії значної сили. Подтаранний вивихи cтопи відбуваються частіше досередини, дуже рідко назовні, кзади і кпереди. Закрите вправлення необхідно проводити негайно, тому можливе порушення кровообігу cтопи. Виправлено здійснюють під загальною або місцевою анестезією; при цьому роблять рухи, зворотні тим, які привели до вивиху. Після вправлення накладають безпідстилкового гіпсову пов’язку до середини стегна, через 3 тижні. її вкорочують до коліна. Через 6-8 тижнів. гіпсову пов’язку знімають, призначають лікувальну гімнастику, фізіотерапевтичні процедури. Якщо закрите вправлення не вдалося, необхідно термінове оперативне вправлення, після якого лікування таке ж, як при консервативному методі.

Вивихи в суглобі Шопара вкрай рідкісні. Лікування полягає в закритому вправленні, при невдачі роблять оперативне вправлення з фіксацією спицями, потім гіпсову іммобілізацію на 6-8 тижнів. Спиці видаляють через 3-4 тижнів. Після зняття гіпсової пов’язки призначають лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні процедури, ортопедичні устілки або взуття, поступово збільшують навантаження на ногу.

Вивихи в суглобі Лісфранка зустрічаються частіше і бувають повні (всіх плеснових кісток) і ізольовані (переважно I плеснової кістки). Вони можуть поєднуватися з переломами плеснових кісток (переломовивіхі). Вивихи плеснових кісток бувають догори, донизу, кнаружи, досередини і в різні боки (дівергірующім). Через значне швидко наростаючого набряку клінічна діагностика часто утруднена. Закрите вправлення здійснюють якнайшвидше. Якщо воно не вдалося, то роблять оперативне вправлення. Для утримання досягнутого зіставлення суглобових поверхонь необхідна фіксація 2-3 спицями. Потім накладають гіпсову пов’язку на 6-8 тижнів. Спиці видаляють через 3-4 тижнів. Після зняття гіпсової пов’язки призначають лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію, ортопедичні устілки або взуття.

Вивихи пальців cтопи бувають в плюснефаланговом і міжфалангові суглобах. Причиною є надмірне згинання або розгинання пальців. Розрізняють підошовні і тильні вивихи. Необхідно закрите вправлення; в разі невдачі, а також при застарілих вивихах виробляють оперативне вправлення з трансартікулярной фіксацією спицею, надалі – іммобілізацію гіпсовою пов’язки на 2 тижні.

Переломи кісток cтопи зустрічаються досить часто. Відбуваються в основному при різкому подворачіваніі С. всередину, назовні, кпереди і вкінці, при падінні з висоти з упором на ноги, а також при падінні важких предметів на cтопи. Переломи бувають без зміщення і зі зміщенням уламків. Для уточнення діагнозу виробляючи рентгенографію в двох проекціях.

Переломи таранної кістки відбуваються в результаті різкого тильного згинання С. або при надмірній осьовому навантаженні на ногу. Зустрічаються ізольовані переломи заднього відростка, переломи шийки і тіла таранної кістки. Лікування переломів без зміщення полягає в накладенні гіпсової пов’язки. В залежності від типу перелому термін іммобілізації становить від 2-3 тижнів. (Ізольований перелом заднього відростка) до 2-3 міс. (Перелом шийки і тіла таранної кістки). Після гіпсової пов’язки призначають лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні процедури, ортопедичні устілки або взуття.

При переломах зі зміщенням під місцевою чи загальною анестезією роблять закриту ручну репозицію, а якщо вона не вдалася – відкриту репозицію з наступним остеосинтезом відламків гвинтами або спицями. Частими ускладненнями важких переломів таранної кістки є її асептичний некроз, деформуючий артроз гомілковостопного, подтаранний суглобів або суглоба Шопара, які супроводжуються стійким больовим синдромом та порушенням функції cтопи, що служить показанням до артродез цих суглобів. Первинний артродез виробляють при многооскольчатих компресійному переломі таранної кістки. Видалення таранної кістки (астрагалектоміі) слід уникати, оскільки після цього Фунція cтопи значно порушується.

Переломи п’яткової кістки бувають крайовими, ізольованими і компресійними зі зміщенням і без зміщення. Вони виникають в основному при падінні на п’яти. Клінічно визначаються розширення п’яткової області cтопи, сплощення її поздовжнього склепіння, біль при стисканні п’яткової кістки з боків, а також навантаженні по її осі і знизу на підошовну поверхню. Наступити на п’яту і підняти шкарпетки в цьому випадку неможливо. При крайових ізольованих переломах клінічні прояви значно менш виражені. Для затвердження діагнозу проводять рентгенологічне дослідження.

Лікування переломів п’яткової кістки без зміщення консервативне. Накладають підстилкового гіпсову пов’язку до коліна на строк від 3 до 8 тижнів. (Тривалість іммобілізації залежить від виду перелому). У подальшому призначають лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні процедури, ортопедичні устілки.

При крайових і ізольованих переломах зі зміщенням під місцевою анестезією роблять репозицію уламків з наступним накладанням гіпсової пов’язки. Іноді потрібно відкрита репозиція з фіксацією гвинтом або спицями. Терміни іммобілізації і подальше консервативне лікування ті ж, що і при переломах без зміщення.

Найбільші труднощі представляють компресійні переломи тіла п’яткової кістки, що супроводжуються утворенням безлічі уламків, великий деформацією і пошкодженням суміжних суглобових поверхонь. При цьому визначається зменшення п’яткової-таранного (кут Белера) до негативного. Закрита репозиція, як правило, не вдається або ж невдовзі після неї відбувається вторинне зміщення. Відкрита репозиція також ускладнена і можлива лише при великих уламків. Найчастіше застосовують скелетне витягування в трьох напрямках протягом 40 днів, а потім накладають гіпсову пов’язку з моделюванням склепінь і з металевим стременем строком на 3 міс. Надалі призначають фізіотерапію лікувальну гімнастику, масаж, ортопедичне взуття. Для лікування компресійних переломів п’яткової кістки успішно використовують також компресійно-дистракційного апарати.

Частими ускладненнями переломів п’яткової кістки є деформуючий артроз подтаранний суглоба і суглоба Шопара, деформації стопи, посттравматичний плоскостопість, кісткові виступи, які значно порушують функцію нижньої кінцівки. Для її поліпшення виробляють артродез відповідних суглобів, видалення кісткових виступів, призначають ортопедичне взуття.

Переломи кісток Передплесно (човноподібної, кубовидної або клиновидних) відбуваються головним чином при падінні важких предметів на cтопи і бувають ізольованими (однієї кістки) або поєднуються з переломами кількох кісток. Частіше зустрічаються крайові переломи (зі зміщенням або без нього). При переломах без зміщення накладають гіпсову пов’язку з моделюванням проводів cтопи і зі стременем на 3-4 тижнів. При переломах зі зміщенням, наприклад при відриві горбки човноподібної кістки або вивиху її тильного уламка до тилу, якщо закрита репозиція не вдалася, проводять відкриту репозицію з фіксацією відламків шовковими швами або спицею. Тривалість іммобілізації від 6 до 10 тижнів. Потім призначають ЛФК, масаж, фізіотерапію, ортопедичні устілки.

Переломи плеснових кісток виникають переважно при падінні важких предметів на cтопи а також при здавленні cтопи або її перерозгинання. Бувають переломи однієї або декількох плеснових кісток. Розрізняють переломи підстави, діафіза і головок плеснових кісток зі зміщенням і без нього, а також ізольовані відриви зовнішнього горбка підстави у плеснової кістки. При переломах однієї плеснової кістки без зміщення накладають гіпсову пов’язку до коліна з моделюванням склепінь на 3 нед., А при переломах декількох кісток – на 5-6 нед.

При переломах плеснових кісток зі зміщенням виконують закриту або відкриту репозицію уламків з фіксацією спицями та іммобілізацією гіпсовою пов’язкою на 4-6 тижнів. або накладають скелетне витягування за нігтьові фаланги до зіставлення уламків (на 2-3 тиж.), а потім гіпсову іммобілізацію ще на 3 нед. Згодом призначають ЛФК, масаж, ортопедичні устілки.

Переломи фаланг пальців cтопи відбуваються при падінні важких предметів, здавленні пальців або ударі по них. При переломах без зміщення застосовують циркулярну пов’язку з декількох шарів лейкопластиру, яку накладають на 10-14 днів. При переломах зі зміщенням виробляють закриту або відкриту репозицію уламків, а потім скелетневитягування таким же чином, як при переломах плеснових кісток. При нестабільності відламків після репозиції їх фіксують проведеної трансартікулярно спицею. Тривалість іммобілізації 2-3 тижнів. Потім призначають комплексне відновне лікування.

При відкритих переломах кісток cтопи насамперед проводять первинну хірургічну обробку ран, а потім репозицію уламків. Надалі накладають розрізні гіпсові пов’язки, призначають антибактеріальну терапію. Термін іммобілізації залежить від локалізації перелому і стану рани. Нерідко відкриті ушкодження С. ускладнюються нагноєнням (остеомієліт та ін.)

ЗАХВОРЮВАННЯ
Причиною запальних захворювань можуть бути травма, мікротравма, інфекція. Найбільш часто зустрічаються бурсити – запалення синовіальних сумок. Вони бувають гострими (наприклад, гнійні) і хронічними.

При ахіллобурсіт (запаленні сумки між П’ятковим бугром і П’ятковим сухожиллям) визначають припухлість біля місця прикріплення цього сухожилля, спостерігається біль при ходьбі і тиску задником взуття. Лікування гострого бурситу включає спокій (іммобілізацію гіпсовою лонгетой), УВЧ-терапію, компреси. При хронічному бурситі призначають ортопедичне взуття з поглибленням в заднику, фізіотерапевтичні процедури. При частих рецидивах показано висічення сумки. При гнійному ахіллобурсіт необхідні розтин сумки та проведення антибактеріальної терапії.

Подпяточний бурсит – запалення новоствореної сумки під шпорою п’яткової кістки – характеризується пекучими болями (кальканеодінія). Болі можуть поширюватися по всій п’яткової області (талалгія). Захворювання розвивається поступово і частіше носить хронічний характер. У першу чергу необхідна розвантаження хворобливої ​​області при ходьбі з допомогою ортопедичних устілок з викладенням склепінь і поглибленням під п’ятою з м’якою прокладкою або за допомогою подпяточний кільця або поролонового подпяточнікі. Потім призначають фізіотерапію: парафінозо-керітовие аплікації, фонофорез гідрокортизону, лазерну терапію, при відсутності ефекту – рентгенотерапію. При стійких болях січуть сумку разом з шпорою і підлягає кісткової платівкою.

З інших запальних захворювань на стопі зустрічаються тендовагініти, артрити. З гнійних захворювань на cтопе виникають панарицій, пароніхія (частіше вони спостерігаються при врослому нігті), флегмона, остеомієліт кісток стопи.

Стопа схильна до грибкових захворювань. Найбільш часто зустрічається епідермофітія. Рідкісним грибковим захворюванням є Мадурська стопа. Туберкульоз порівняно рідко розвивається у кістках cтопи (частіше в п’яткової, таранною). Суглоби вражаються повторно.

З системних захворювань, що вражають тканини стопи, слід зазначити дісхондроплазію (хвороба Олльє); деформуючу суглобову хондроплазію і екзостозную хондродісплазію. Нерідко спостерігаються піднігтьові екзостоз. Зустрічаються солітарні кісти кісток стопи.

Остеоартроз найбільш часто обумовлює ригідність великого пальця стопи (hallux rigidus). При цьому відзначаються болі і порушення нормального перекату при ходьбі. Рентгенологічна картина типова: сплощення головки I плеснової кістки, кісткові розростання у вигляді дзьоба по її передній поверхні, склероз суглобових поверхонь, різке звуження суглобової щілини. У початкових стадіях проводять консервативне лікування: теплі ванночки, ЛФК, масаж, фізіотерапію і бальнеолікування. При прогресуванні тугоподвижности і посиленні болю показана артропластика першого плюснефалангового суглоба.

Причиною метатарзалгіі (болів в передньому відділі cтопи може бути хвороба Мортона – періневральном фіброз загального підошовного пальцевого нерва між голівками III і IV плеснових кісток на місці її поділу на власні пальцеві нерви. Захворювання пов’язують з поперечним плоскостопістю. Пекучі болю, з’являються при навантаженні, в спокої і після зняття взуття зникають. Відзначають гіпалгезіі III і IV пальців. Лікування консервативне: спокій, ножні ванночки, масаж, фізіотерапевтичні процедури, лазерна терапія, ортопедичні устілки. При різких болях проводять новокаїнові блокади. У разі неефективності консервативного лікування рекомендують висічення фіброзного потовщення міжпальцевих нерва в межах здорових тканин з подальшою гіпсової іммобілізацією стопи протягом 2 тижнів. Навантаження на ногу дозволяють через 1 міс. з обов’язковим носінням ортопедичних устілок.

При перевантаженні cтопи може розвинутися патологічна перебудова в області діафізів плеснових кісток – так звана хвороба Дейчлендера.

У період росту кісток скелета на cтопи можуть виникати остеохондропатії або асептичний некроз кістки.

Хвороба Хаглунд – Шінца – Апофіз або остеохондропатія бугра п’яткової кістки – зустрічається у дітей 7-12 років. Розвивається поступово або починається гостро. Характеризується болями при ходьбі в області бугра п’яткової кістки, іноді припухлістю або набряклістю цій області. На рентгенограмах відзначають порушення структури Апофіз та його фрагментацію. Лікування консервативне, спрямовано на створення спокою і поліпшення кровообігу (гіпсова іммобілізація ранній стадії, потім масаж, ЛФК, фізіотерапія). Своєчасне і раціональне лікування попереджає розвиток вторинних деформацій п’яткової кістки. Прогноз щодо функції cтопи зазвичай сприятливий.

Клінічну картину, діагностику та лікування остеохондропатії човноподібної кістки cтопи і головок плеснових кісток.

При цукровому діабеті може спостерігатися остеопороз кісток стопи, а в окремих випадках в осіб, які тривалий час страждають важкою формою захворювання, розвивається діабетична стопа – діабетична остеоартропатія. Клінічно відзначається наростаючий набряк cтопи без ознак запалення. Рентгенологічно визначають деструкцію суглобів, патологічні переломи, руйнування кісток. Крім лікування основного захворювання в цих випадках хворим призначають ортопедичне взуття.

Деформації cтопи бувають вродженими і набутими. Найбільш часто зустрічаються вроджена клишоногість і статичні деформації cтопи: поздовжнє і поперечне плоскостопість. Наслідком поперечної плоскостопості і одним з його ознак є hallux valgus – відхилення великого пальця кнаружи. При початкових ступенях деформації призначають лікувальну гімнастику, масаж, теплі ванни, прокладки між I і II пальцями при ходьбі, ортопедичні устілки або взуття. При прогресуванні деформації і посиленні болів лікування оперативне. Операція спрямована на усунення всіх компонентів поперечної плоскостопості. В післяопераційному періоді також призначають ЛФК і масаж.

Кінська (еквінусная) стопа – порочна установка стопи в положенні підошовного згинання.

П’яткова стопа – установка cтопи в положенні тильного згинання. Опора здійснюється на задній бугор п’яткової кістки, активне підошовне згинання відсутня. П’яткова стопа розвивається найчастіше на грунті поліомієліту при паралічі всіх довгих згиначів і литкового м’яза. Причиною розвитку п’яткової cтопи можуть бути також мієлодисплазія, травма.

В залежності від віку хворого та ступеня порушення функції кінцівки лікування п’яткової cтопи може бути консервативним і оперативним. Консервативне лікування включає призначення ортопедичного взуття, лікувальної гімнастики, фізіотерапевтичних процедур. При п’яткової стопі зазвичай виконують сухожильно-м’язову пластику (наприклад, вкорочення ахіллового сухожилля, пересадку сухожиль, що зберегли функцію малогомілкової м’язів, і задньої великогомілкової м’язи на п’яткову кістку), яку нерідко поєднують з операціями на кістках cтопи та ін Після закінчення терміну іммобілізації після сухожильно -м’язової пластики призначають відновне лікування (ЛФК і масаж). У всіх випадках для закріплення результатів лікування показана ортопедичне взуття.

Наведена стопа – приведення переднього відділу стопи (плеснових кісток і пальців). Як ізольована деформація зустрічається рідко. Частіше поєднується з Варус, еквінусом, екскавацією, ротацією переднього відділу стопи, наприклад при вродженій клишоногості, після перенесеного поліомієліту, при спастичному паралічі, пошкодженнях периферичних нервів. Для лікування вродженої наведеної cтопи застосовують етапні гіпсові пов’язки, які накладають з перших днів життя дитини, а потім ортопедичне взуття. При нефіксованих формах наведеної cтопи призначають гімнастику, масаж, ортопедичне взуття з продовженим по внутрішньому краю cтопи до носка задником. У разі неефективності консервативних методів лікування або при пізно почате лікування необхідна операція – остеотомія плеснових кісток, клиноподібна резекція і артродез в суглобі Лісфранка. При поєднанні з іншими деформаціями в кожному конкретному випадку вибір обсягу оперативного втручання індивідуальний. В післяопераційному періоді обов’язково призначають ортопедичне взуття.

Вальгусна стопа – відведення і пронація переднього відділу стопи, пронація п’ятки, підняття зовнішнього краю cтопи – частіше поєднується з поздовжнім плоскостопістю (плосковальгусная стопа). Ця деформація може бути вродженою, статичної, паралітичної (поліомієліт, спастичний параліч), посттравматичної. При вродженої деформації лікування проводять за допомогою етапних гіпсових пов’язок, які застосовують з народження дитини, потім досягнута корекція закріплюється призначенням ортопедичного взуття. Статична плосковальгусная деформація cтопи має тенденцію до прогресування, розвитку вторинного остеоартрозу в суглобах стопи і гомілковостопних суглобах, різко порушує функцію cтопи. Лікування спрямоване на зміцнення м’язово-зв’язкового апарату і включає лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапію і бальнеолікування. Обов’язково призначення ортопедичного взуття (черевиків зі шнурівкою, яка охоплює гомілковостопний суглоб). Використання ортопедичних устілок при плосковальгусной стопі допустимо лише в початковій стадії деформації. Характер оперативного лікування залежить від віку хворого, причини деформації, ступеня її вираженості. Воно може обмежуватися пересадкою довгою малогомілкової м’язи на внутрішній край столи, а при значному порушенні форми і функції стопи виконують операції на кістках і суглобах, наприклад переміщення кісткового клина по Пертеса, серповидну резекцію С. по Кусліку, клиноподібну резекцію cтопи, трехсуставной або четирехсуставной артродез стопи .

Порожниста стопа – надмірно високий поздовжній звід cтопи, при якому опорними точками стають п’яткова кістка і головки плеснових кісток. При цій деформації підошовний апоневроз укорочений і напружений, головка I плеснової кістки різко опущена до підошви, під нею, а також під головками середніх плеснових кісток утворюється болюча омозолелость шкіри. Частіше порожниста cтопа поєднується з еквінусной і варусной. Розрізняють вроджену і паралітичну (наприклад, після перенесеного поліомієліту) порожнисту cтопу. Причиною деформації є м’язовий дисбаланс, який розвивається в результаті паралічу однієї групи м’язів з переважанням функції м’язів-антагоністів. При великій мірі деформації відзначають зміну форми таранної, човноподібної і кубовидної кісток, розвиток вторинного остеоартрозу. При невеликих ступенях деформації показано консервативне лікування (ванночки, лікувальна гімнастика, масаж, фізіотерапія, ортопедичні устілки, ортопедичне взуття). При виражених деформаціях, що супроводжуються значним порушенням функції cтопи, необхідно оперативне лікування. Вибір його методу залежить від віку хворого, причини і ступеня вираженості деформації. Застосовують пересадку довгого розгинача великого пальця на I плеснової кістка, розсічення підошовного апоневрозу, углообразную остеотомію підстави I плеснової кістки, клиноподібну або серповидну резекцію, трехсуставной артродез.

Варусна стопа – приведення і супінація переднього відділу стопи, супінація п’ятки. Опора при стоянні і під час ходьби здійснюється на зовнішній край стопи, на якому утворюється груба омозолелость шкіри (натоптиші). Часто ця деформація поєднується з еквінусом і екскавацією (еквіноекскаватоварусная деформація cтопа), а також з ротацією переднього відділу. Варусна cтопа може бути вродженою, паралітичної, посттравматичної. При початкових ступенях (наприклад, у дітей) показано консервативне лікування: ЛФК, масаж, фізіотерапія та бальнеолікування, ортопедичне взуття. При вираженій деформації у маленьких дітей виконують пересадку передньої великогомілкової м’язи на зовнішній край стопи, а в більш старшому віці – серповидну резекцію кісток cтопи. При фіксованій кісткової формі деформації у дорослих найбільш ефективні клиноподібна резекція і трехсуставной артроез. Для усунення багатокомпонентної еквіноекскаватоварусной деформації використовують апарати зовнішньої чрескостной фіксації.

Статичні, посттравматичні і паралітичні деформації cтопи часто супроводжуються молоткообразная деформація пальців, яка характеризується розвитком разгибательной контрактури в плюснефаланговом і згинальних контрактури в міжфалангові суглобах. Сухожилля розгиначів пальців при цьому сильно натягнуті, головка основної фаланги виступає до тилу, над нею утворюються хворобливі мозолі. Поступово розвивається підвивих, а потім і вивих пальця в плюснефаланговом суглобі. Лікування при легких ступенях деформації консервативне (лікувальна гімнастика, носіння П-подібних, поролонових прокладок при ходьбі, ортопедичних устілок). При виражених ступенях деформації призначають ортопедичне взуття з високою носкової частиною. При значному порушенні функції лікування оперативне. Його метод залежить від ступеня і рівня найбільшої деформації, наприклад резекція головки основної фаланги, часткова резекція головки відповідної плеснової кістки.

Пухлини стопи спостерігаються рідко. Це фіброми, синовіоми, ангіоми, гігроми, невроми. У кістках cтопи частіше зустрічаються пухлини хрящової природи (хондроми, Хондробластома, остеохондрома), рідше остеоми, остеобластокластоми. Серед злоякісних пухлин cтопи спостерігаються саркоми (хондросаркома, ангіосаркома, пухлина Юінга). За локалізацією ураження на першому місці за частотою стоять плеснові кістки, потім фаланги пальців, таранная і п’яткова кістки.

З оперативних втручань на cтопи виробляють тенотомію (розсічення сухожилків), тенопластіку (подовження, пересадка сухожиль), тенодез (підвішування стопи за допомогою сухожиль), артропластикою (відновлення рухів у суглобах cтопи), артродез, остеотомії, резекції кісток cтопи, ампутації. При визначенні рівня ампутації cтопи враховують особливості її анатомічної будови і статико-динамічної функції, тому в цьому випадку формується невигідна для функції кукса. Тяга литкових м’язів сприяє еквінусной установці п’яткової кістки, у зв’язку з чим таранная кістка зміщується кпереди і навантаження при опорі відбувається на її головку, така кукса часто покривається виразками. Кращі функціональні результати відзначаються після кістково-пластичної ампутації за Пироговим. Якщо є можливість зберегти човноподібна і кубовидної кістка, показана ампутація по єгерів. Протезування кукси стопи здійснюють за допомогою ортопедичного взуття.

Comments are closed.