Ураження спинного мозку


Ураження спинного мозку – важка травма, яка нерідко супроводжується травматичним шоком (при цьому хворого поміщають у відділення реанімації, в протишокова палату або палату інтенсивної терапії).

Порушення в грудному та поперековому відділах спинного мозку супроводжуються парезами або паралічами ніг і тазових органів, а в шийному відділі – ураженням верхніх і нижніх кінцівок і розладом функцій тазових органів. Паралічі бувають мляві (рук), спастичні (ніг) і комбіновані.

Операція повинна бути зроблена якомога раніше і тільки за суворими показаннями.

Травматичні ураження спинного мозку характеризуються відсутністю всіх видів чутливості у відділах, що лежать нижче ураженого місця; значними порушеннями крово-і лімфообігу, що веде до утворення пролежнів, що супроводжуються запаленням; набряком і підвищеною температурою; парезами або паралічами кишечника; розладом функцій тазових органів (порушення менструального циклу у жінок, відсутність статевої функції у чоловіків, порушення сечовипускання); парезами або паралічами кінцівок; ускладненнями: пневмонією, сепсисом, циститом, пієлітом та ін

При ураженні спинного мозку хворий повинен прийняти правильне положення, необхідний ретельний догляд. Всі лікувальні заходи спрямовані на профілактику утворення пролежнів, контрактур, тугоподвіжності в суглобах, обвисання стоп, виникнення супутніх захворювань. Необхідні також лікувальна гімнастика, масаж і раціональне харчування.

Ураження спинного мозку поділяються на такі групи:

1) травматичні ураження (частковий розрив спинного мозку, крововилив у мозок – гематомієлія, повний поперечний розрив);
2) захворювання після запальних процесів (мієліт, арахноміеліт та ін);
3) стани після операції (видалення пухлини або міжхребцевих дисків).

Внаслідок ураження спинного мозку можуть виникнути ускладнення:

а) обмеження рухливості в суглобах;
б) неправильні положення кінцівок: отвисание стопи, вкорочення кінцівки більше ніж на 2 см;
в) гострі, підгострі і хронічні захворювання сечовивідної системи: цистит, пієліт, пієлонефрит, камені в нирках, сечоводах, сечовому міхурі;
г) великі пролежні;
д) септичний стан;
е) запалення кісткового мозку;
ж) захворювання внутрішніх органів: пневмонія, плеврит, інфаркт та ін

При ураженні спинного мозку хворого укладають на спину або живіт на спеціальне ліжко або ліжко зі щитом. Через кожні 2-3 год треба міняти положення, щоб уникнути розвитку застійних явищ і утворення пролежнів. Для боротьби з пролежнями під сідниці підкладають коло, а під п’яти – м’які (зроблені з бинта і вати) “бублика”. Крім того, кожні 2-3 год шкіру на крижах, спині, сідницях, п’ятах (якщо хворий лежить на животі), на грудях, колінах протирають камфорним спиртом, а почервонілі або посинілі місця змащують темним розчином марганцевокислого калію.

При набряках ніг 4-5 раз на день їх піднімають на 30-40 хв. Для боротьби з ураженням стоп під них підкладають валики.
Щоб повернути рухливість суглобам паралізованих кінцівок, через кожні 2-3 год проводять пасивну опрацювання суглобів у всіх напрямках, а також часто змінюють положення кінцівок. З метою профілактики супутніх захворювань сечовивідних шляхів сечовий міхур не менше 2 разів на добу промивають дезинфікуючими розчинами. Для боротьби з застійними явищами в легенях використовують дихальні вправи, які рекомендується виконувати не тільки під час занять лікувальною фізкультурою, а й в перервах між ними, в невеликому дозуванні – 2 – 3 рази кожне з 3-4 дихальних вправ.

Comments are closed.