Тиреотоксикоз у дітей: лікування радіоактивним йодом.

Показання до застосування 131I у дітей:

– Важкі ускладнення медикаментозного лікування тиреотоксикозу у дітей.

– Рецидив тиреотоксикозу після тіреоектоміі.

– Небажання або неможливість дотримувати режим медикаментозного лікування.

Багато ендокринологи вважають, що при лікуванні 131I високий ризик наслідуваних мутацій, безпліддя, раку щитовидної залози і лейкозів. Однак епідеміологічні дослідження показують, що цей ризик незначний. В даний час 131I застосовують для лікування тиреотоксикозу у дітей в багатьох педіатричних клініках США.

Переваги: ​​простота і ефективність.

Протипоказання: вагітність, великий зоб.

Ускладнення:

– Гіпотиреоз – дуже часте ускладнення (частіше, ніж після тіреоектоміі). Тяжкість гіпотиреозу, що виник на ранніх термінах після лікування, залежить від дози 131I. Навпаки, тяжкість відстроченого гіпотиреозу не залежить від дози 131I.

– Гіпопаратиреоз і гіперпаратиреоз – рідкісні ускладнення; виникають через 3 роки – 45 років після лікування 131I. Частота гіперпаратиреозу у дітей вища, ніж у дорослих. Тому після лікування 131I періодично визначають концентрації Са2 + і ПТГ у сироватці.

Схема лікування 131I:

– Лікування повинен проводити лікар-радіолог.

– У дівчаток-підлітків проводять тест на вагітність.

– Не пізніше ніж за 3 доби до прийому 131I відміняють антитиреоїдну засоби.

– При необхідності призначають пропранолол (не пригнічує поглинання 131I щитовидної залозою).

– Для досягнення терапевтичного ефекту доза випромінювання 131I, поглиненого тканиною залози, повинна становити 30-40 Гр. Для створення цієї дози потрібно ввести 131I в такій кількості, щоб на 1 г ваги залози довелося 3,7-7,4 МБк 131I. Для розрахунку необхідної кількості 131I досліджують поглинання радіоактивного йоду щитовидною залозою. Хворому дають 131I в кількості 0,37-1,85 МБк і вимірюють поглинання 131I через 6 і 24 год (у відсотках від введеної кількості ізотопу); надалі враховують найбільшу величину поглинання.

– Загальна кількість 131I розраховують за формулою: кількість 131I = [вагу щитовидної залози (г) х 5,6 МБк / г] / поглинання 131I щитовидної залозою (%) / 100. Приклад: вага щитовидної залози дорівнює 15 г; поглинання 131I залозою за 6 год склало 18%, за 24 год – 22,5%; хворому необхідно ввести 370 МБк 131I.

– Розрахована кількість 131I (у вигляді Na131I) дають хворому всередину або вводять в / в на 4-у добу після відміни тіонамідов. Великі кількості 131I (300-450 МБк) можуть викликати гіпотиреоз, тому абсолютно необхідно кожні 4-6 тижні оцінювати функцію щитовидної залози. При появі ознак гіпотиреозу призначають левотироксин всередину (100 мкг/м2 або 2-2,5 мкг / кг / добу). Зазначені кількості 131I не підвищують ризик раку щитовидної залози, не знижують фертильність і не збільшують ризик вроджених аномалій у дітей хворих. Малі кількості 131I (111-185 МБк) в більшості випадків дозволяють підтримати еутиреоз. Кожні 2-4 тижні оцінюють функцію щитовидної залози, щоб виявити можливий гіпотиреоз або рецидив тиреотоксикозу.

– Якщо через 3-7 діб після введення 131I зберігається тиреотоксикоз, можна, по-перше, відновити прийом тіонамідов, при цьому дозу тіонамідов поступово зменшують протягом декількох тижнів або місяців, потім перевіряють, чи не нормалізувалася чи функція щитовидної залози; по-друге, можна призначити пропранолол або пропранолол в поєднанні з тіонамідов, і, по-третє, якщо еутіероз не досягнуть або рецидивував тиреотоксикоз, проводять повторне лікування 131I з 4-місячними інтервалами.

Comments are closed.