Тимчасові зміни різаної рани. Морфологія ран.

У перші 3 год центральну і периферичну зони розрізняють за капілярному повнокров’я; при цьому чіткого розмежування зон не буває. Воно проявляється пізніше, коли тканина центральної зони некротизується (через 8-12 ч).) За допомогою гістохімічних реакцій вдається визначити зону майбутнього некрозу набагато раніше. Вже до 1-ї години у центральній зоні в фібробластах активність амінопептідази не визначається.

Активність кислої фосфатази, аденозінтріфосфатази, неспецифічної естерази, моноамінооксидази знижена або не визначається. Зміна активності окисно-відновних ферментів у різних клітинних елементах шкіри настає пізніше і виражено непевний. До 4-ї години знижується активність лужної фосфатази в ендотелії капілярів і в цитоплазмі епітелію потових залоз.

Зменшуються або зникають мукополісахариди. Ці зміни вважають провісниками некрозу. З настанням останнього колагенові волокна стають слабо помітні, місцями мають вигляд грудочки-зернистої маси, фарбуються декілька базофільно; клітинні елементи розпадаються і зникають.

У периферичній зоні на відміну від центральної відзначають наростання активності зазначених ферментів. Найбільш показова реакція з боку амінопептідази. Так, через 30 – 60 хв, а іноді й раніше в фібробластах спостерігають значне збільшення активності цього ферменту, яка досягає максимуму до 2-ї години і тримається тривалий час.

У гранулоцитах і моноцитах ця реакція запізнюється і досягає свого максимуму тільки до 16-ї години. Дуже рано, приблизно через 1 год, в фібробластах підвищується і активність моноамінооксидази. Трохи пізніше в них, а також в лейкоцитах відзначають підвищення активності неспецифічної естерази, лужної фосфатази, аденозінтріфосфатази. З 4-го години підвищується активність і кислої фосфатази.

Якщо пошкоджені м’язові волокна, то і в них гістохімічно можна виявити реактивні зміни. Так, уже через 15 хв відзначають наростання РНК, а через 1 год воно інтенсивно виражене. У ці ж терміни під електронним мікроскопом виявляють збільшення кількості вільних рибосом, які через 30 хв виявляються пов’язаними в саркоплазмі.
Ці дані підтверджуються біохімічними дослідженнями, що вказують на підвищення вмісту білка в м’язовій тканині.

У периферичній зоні слідом за повнокров’ям виникає помірна набряклість сітчастого шару і підшкірної жирової клітковини, пізніше приєднується клітинна реакція. Їй передує пристінкові розташування клітин білої крові в просвіті кровоносних судин.

Початкові ознаки лейкоцитарної реакції можна побачити після 30-40 хвилин після поранення у вигляді появи поодиноких сегментоядерних лейкоцитів поблизу судин на кордоні шкіри і підшкірної жирової клітковини. Потім кількість лейкоцитів збільшується і до 3-4-ї години досягає 50-60 в полі зору. До 12-16-му годині утворюється демаркаційний вал. Кількість лейкоцитів може наростати до ’24-го години. Одночасно кілька слабшає повнокров’я, в просвіті судин серед еритроцитів зустрічають лише поодинокі клітини білої крові. Менше виражений набряк.

З початком лейкоцитарної реакції клітини білої крові проникають в центральну зону. На час утворення демаркаційного валу їх налічують до 100 і більше в полі зору, причому здебільшого вони розпалися. Після закінчення 24 год відбувається розпад клітин і на місці лейкоцитарного валу.

Серед сегментоядерних лейкоцитів постійно зустрічають лімфоцити і моноцити. Лейкоцити в зоні реакції відрізняються високою амінопептідазной активністю, високою активністю кислої фосфатази та глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Найбільшою мірою це відноситься до лейкоцитам, що знаходяться в центральній зоні.

Comments are closed.