Тканеспеціфічні ознаки пухлинних клітин. Цитоспеціфічні ознаки ракових клітин.

Тканеспеціфіческіе ознаки свідчать про приналежність пухлинних клітин до певного виду тканини. Так, наприклад, про походження пухлини з епітеліальної тканини говорить присутність десмосом, базальноі мембрани, мікроворсинок, слизових або білкових гранул, виявлення міофібрил, особливо з поперечною смугастість, вказує на виникнення пухлини з м’язової тканини і т. д.

Цітоспеціфіческіе ознаки характеризують певний тип клітин, наприклад, ентероціт, бокаловидную, ендокринну клітку і т. д. Ультраструктурні органоспеціфіческне ознаки зазвичай одночасно є і ткане-і цітоспеціфіческімі.

Виразність ультраструктурних органо-, ткаіе-й цктоспеціфіческіх ознак у різних пухлинах значно варіює. Слід підкреслити, що деякі ультраструктурні ознаки одночасно зустрічаються в різних органах і тканинах. Так, наприклад, десмосоми або десмосомолодобние структури зустрічаються в пухлинах епітелію, ендотелію, мезотелия, нейроектодерми. У таких випадках слід враховувати наявність інших ознак, які в сукупності можуть вказувати на тканинну приналежність пухлини.

Для ультраструктурної диференціальної діагностики і встановлення гістогенезу вирішальне значення має виявлення саме пухлинних клітин 1-ї групи; тільки при їх ідентифікації можна вирішувати питання про органної, тканинної та (або) клітинної приналежності пухлини.
ознаки пухлинних клітин

2-я група пухлинних клітин не має органо-, ткане-або цітоспеціфіческіх ознак. Клітини 2-ї групи можуть бути умовно позначені як недиференційовані. Їх виявлення не має диференційно-дна гностичного значення, але оцінка їх кількості та ультраструктурних особливостей важлива з точки зору визначення ступеня диференціювання пухлини в цілому, чутливості її до хнміо-і променевому лікуванню й прогнозу захворювання. Ця група пухлинних клітин гетерогенна. Саме до 2-ї групи належать покояться клітини і клітини проліферуючі, і отже, за нх рахунок відбувається ріст пухлини, метастазування.

Як показав досвід електронно-мікроскопічної діагностики новоутворень людини, співвідношення пухлинних клітин 1-й і 2-ї груп у різних пухлинах коливається в широких межах. Залежно від цієї ознаки пухлини будь-якої локалізації можуть бути розділені на 4 варіанти 8 першому варіанті пухлин переважають клітини 1-ї групи; другий варіант – пухлини приблизно з рівною кількістю клітин 1-й і 2-ї груп, у третьому варіанті – більшість пухлинних клітин 2-ї групи; четвертий варіант – пухлини, в яких є тільки клітини 2-ї групи. Слід підкреслити, що пухлинні клітини 2-ї групи (недиференційовані) зустрічаються в тій або іншій кількості у всіх новоутвореннях, а деякі пухлини повністю складаються тільки з них (четвертий варіант).

Зіставлення ступеня диференціювання пухлин на світлооптичному та ультраструктурному рівнях показало, що хоча і є деяка тенденція до збільшення кількості клітин 2-ї групи по мірі зниження ступеня гістологічної диференціювання, проте ця тенденція не є закономірністю часто зустрічаються пухлини, ступінь диференціювання яких на гістологічному та ультраструктурному рівнях не збігається. При цьому гістологічно не диференційовані пухлини можуть містити велику кількість ультраструктурно диференційованих клітин і, навпаки, гістологи чески диференційовані новоутворення, наприклад з утворенням залоз, можуть складатися з ультраструктурно не диференційованих клітин.

Дане явище може бути однією з причин, що обумовлюють різне клінічне та біологічну поведінку пухлин, що мають однакове гістологічне будова і ступінь діффереіцнровкі при вивченні в світловому мікроскопі. Беручи до уваги ультраструктури гетерогенність групи недиференційованих клітин (як і диференційованих), слід особливо підкреслити значення електронно-гістохімічних, електронно-імуногістохімічних та електронно-авторадіографіческіх методів у вивченні механізмів проліферації і діффереіцнровкі цих клітин, інших властивостей.

Диференційовані пухлинні клітини (1-я група) можуть бути пред ставлени одним або декількома типами в залежності від присутності в них конкретних ультраструктурних цітоспеціфіческнх ознак. Наприклад, в адеіокарцііоме легкого, серед диференційованих пухлинних клітин можуть бути тільки клітини типу слизових або тільки піевмоцітов II, або тільки реснитчатих; в дрібноклітинному раку легені – тільки клітини типу ендокринних і т д., проте в одній і тій же пухлини можуть бути присутніми одночасно 2 і більш типу диференційованих пухлинних клітин / Так, А Г Перевощиков (1978), Е А. Смирнова і Р Варцок (1980), Н А Філіппова (1980), У В Делекторскій (1985) описали ракову пухлину легенів, що містить одночасно пневмоцити I- II і слизові клітини; пневмоцити II, слизові, війчасті і ендокринні клітини; рак шлунка, в якому виявлені пухлинні клітини типу головних, келихоподібних, обкладочних, додаткових; раки молочної залози з пухлинними клітинами секреторного і ендокринного типу і т. д. Зрідка можуть зустрічатися пухлинні клітини – «химери», одночасно мають ультраструктурні ознаки клітин різних типів пневмоцитов I і II, пневмоцитів II і ендокринної клітини, слизової клітини та ендокринної.

Отже, при систематизації ультраструктурних особливостей пухлинних клітин 1-ї групи необхідно виділяти типи клітин, яких в одній пухлини може бути кілька у залежності від того, скільки і які клітини є у відповідних гомологічних для даного новоутворення органах або тканинах.

У різних клітинах як 1-ї групи, так і 2-ї групи в одній і тій же пухлини розвиток внутрішньоклітинних органоїдів, як правило, неоднаково. Наприклад, в 1-й групі у пухлинних клітинах типу секреторних можуть бути одиничні секреторні гранули або множинні; при плоскоклітинному раку в одних клітинах десмосом і тонофибрилл мало, в інших – вони добре сформовані, множинні, є і кератогіалін і т. д. Деякі диференційовані ракові клітини по своїй ультраструктури практично нічим не відрізняються від аналогічного типу нормальних елементів, інші, хоча і мають ті чи інші специфічні ультраструктурні ознаки, але ступінь їх розвитку, співвідношення їх з іншими органоїдами, полярність можуть бути змінені і іноді в значній мірі (явища ультраструктурної катаплазії). У пухлинних клітинах 2-ї групи, тобто в недиференційованих, розвиток органоидов також може досягати різного ступеня.

У цьому відношенні все різноманіття ультраструктурного будови пухлинних клітин може бути представлено трьома видами клітин 1-й – характеризується багатим розвитком в їх цитоплазмі різних органоїдів; 2-й (про проміжний) вид має цитоплазму, що містить помірну кількість органоїдів, 3-й вид клітин характеризується цитоплазмою, бідної органоїдами.

Comments are closed.