Статева диференціювання: лікування при порушеннях.

Ведення дитини з зовнішніми статевими органами проміжного типу – складна робота, яку треба планувати на кілька років вперед. Головні складові лікування: реконструктивні операції, медикаментозна терапія, психологічна допомога хворому та його родині.
План реконструктивних операцій:
– Дівчаткам проводять пластику або резекцію клітора. Зазвичай рекомендується виконувати ці операції між 1,5 і 2 роками. Досить часто віддають перевагу більш ранні терміни. Але всіма визнано, що мета операції – відновити нормальний вигляд статевих органів до того, як дитина почне усвідомлювати свій стан. Операції з реконструкції піхви слід відкласти до підліткового віку. Для цієї операції потрібні трансплантати фіксованої форми, а в післяопераційному періоді застосовують вагінальні розширювачі. Тому успішний результат залежить від співпраці хворий і її бажання лікуватися, в іншому випадку може виникнути стеноз піхви.
– У хлопчиків фаллопластіка проводять зазвичай у декілька етапів, що залежить від ступеня гіпоспадії та ступеня викривлення статевого члена. У відсутність яєчок їх заміщають трансплантатами, викроєними з мошонки. Багато воліють проводити підліткам одномоментну імплантацію статевого члена з протезом дорослого розміру після короткого курсу андрогенів. Якщо ж дитина починає страждати від своєї аномалії в більш ранньому віці, операцію роблять раніше і застосовують протез дитячого розміру.
– Лікування дитини з вродженими аномаліями має бути комплексним.
План комплексного лікування:
– Показання до медикаментозного і хірургічного лікування визначає фахівець (зазвичай дитячий ендокринолог). Тривале лікування повинно включати регулярні бесіди з батьками. Вони дозволяють батькам краще зрозуміти, що відбувається з дитиною, і зміцнюють довіру до лікаря.
– Якщо причина аномалії – аутосомно-рецесивне або зчеплене з Х-хромосомою захворювання, показано медико-генетичне консультування. Може знадобитися обстеження родичів (особливо при захворюваннях, зумовлених резистентністю до андрогенів).
– Тривале лікування та повторні операції – важке випробування для хворих та їх родичів. Тому до них завжди треба ставитися з теплотою і співчуттям.

Comments are closed.