Стабілізуючий агент – фаллоідін.

Фаллоідін являє собою циклічний олигопептид, виділений з блідої поганки (Cooper JA, 1987). Фаллоідін, на противагу цитохалазином, стабілізує актіновиє філаменти і сприяє їх полімеризації (Coluccio LM, Tilney LC, 1984, Low I. et al., 1975). Зв’язування фаллоідін є стехіометричним – 1 молекула фаллоідін на 1 субодиницю актину. Зв’язування фаллоідін зменшує константи дисоціації мономерів з кінців філамента, що сприяє збереженню або навіть збільшення довжини філамента, а також захищає F-актин від фрагментуються впливів, таких як ріжучі білки, цитохалазином, механічні фактори (Cooper JA, 1987, Low I. et al. , 1975).

Актин-зв’язуючих білків, що стабілізують актіновиє філаменти аналогічно тому, як це робить фаллоідін, поки не виявлено. Дія тропомиозина має найбільшу схожість з ефектами фаллоідін, однак, тропомиозин не збільшує швидкість елонгації актинових філаментів. Відрізняється також стехіометрії зв’язування цих двох агентів.

Фаллоідін, на відміну від цитохалазином, не здатний проникати через плазматичну мембрану клітини, тому для дослідів на живих клітинах потрібні спеціальні підходи для подолання цього бар’єру. Фаллоідін, мічені флуорохромами, широко використовуються для виявлення F-актину в пермеабілізованних клітинах (Barak LS et al., 1980).

Comments are closed.