Селезінка.

Селезінка (lien) – кровотворний орган, де утворюються лімфоцити. Крім того, в її кровоносній системі затримуються еритроцити, які по мірі необхідності можуть надходити в селезінковий вену. Тому селезінка змінює свою величину залежно від кровонаповнення. У середньому її довжина коливається від 10 до 15 см, ширина становить 7-9 см, товщина 4-6 см, маса близько 200 р. При застої крові в ворітній вені (цироз печінки, порок серця) селезінка може значно збільшуватися і ущільнюватися.

У селезінці розрізняють дві поверхні: діафрагмальну (facies diaphragmatica) і вісцеральну (facies visceralis), два кінця: задній і передній (extremitas posterior et anterior) і два краї: верхній і нижній (margo superior et inferior). Діафрагмальна поверхня опукла, гладка, на вісцеральній – розрізняють щелеобразние ворота (hilus lienis), через які в селезінку входять 6-8 гілок селезінкової артерії і покидають її вени. У адвентиції артерій знаходяться вегетативні нервові сплетення. Венозна система селезінки має численні розширення (синуси), де скупчуються еритроцити.

Очеревина покриває селезінку з усіх боків, за винятком воріт. Від воріт селезінки починаються зв’язки, освічені очеревиною. Зв’язки від селезінки направляються до склепіння шлунка (lig. gastrolienal), до діафрагми (lig. phrenicolienale), що знаходиться біля отвору для стравоходу, до лівого вигину товстої кишки (lig. phrenicocolicum).

Будова селезінки. Селезінка вкрита фіброзною капсулою, яка складається з колагенових, еластичних і гладких м’язових волокон. Селезінка має серозну оболонку. Від капсули в напрямку паренхіми відходять сполучнотканинні перекладини (трабекули), що розділяють білу і червону пульпу селезінки на окремі ділянки (рис. 437). Біла пульпа побудована з лімфатичної тканини, зібраної навколо артерій у вигляді куль. У білій пульпі є більш світлі вузлики лімфатичної тканини, які називаються реактивними центрами і є місцями розмноження лімфоцитів. Внутрішня архітектура пульпи багато в чому залежить від кровоносних судин. Селезінкова артерія розгалужується на трабекулярние артерії, що є джерелом утворення пульпарной артерій. Останні закінчуються кісточковимі артериолами, що мають сфінктери. Кісточковие артерії розпадаються на капіляри різного діаметру. Серед звичайних капілярів зустрічаються синусоїди (розширені капіляри), які з’єднані з венулами.
437. Зріз селезінки людини. 1 – капсула; 2 – трабекула; 3 – лімфоїдний фолікул (біла пульпа); 4 – червона пульпа; 5 – артерії

На виході з синусоїдів також є сфінктери. Ступінь наповнення селезінки багато в чому залежить від стану сфінктерів кісточкових артерій і венозних синусоїдів. При розслабленні артеріальних сфінктерів і скорочення венозних селезінка заповнюється кров’ю. При розслабленні венозного-них і скороченні артеріальних сфінктерів селезінка звільняється від крові. Виштовхуванню крові із селезінки сприяє скорочення гладеньких м’язів капсули і трабекул.

Топографія селезінки. Селезінка знаходиться в лівій підреберній області між IX та XI ребрами. Вона стикається з діафрагмою, зі склепінням шлунка, вісцеральної поверхнею нижче воріт – з лівими надниркових залоз та ниркою, переднім кінцем – з поперечної ободової кишкою. Зустрічаються різні варіанти її топографії (рис. 438).
438. Варіанти Скелетотопія селезінки людини (по А. Ю. Сезон-Ярошевич)

Comments are closed.