Щитовидна залоза: вузли, лікування медикаментозне.

Супресивна терапія левотироксином – кращий метод медикаментозного лікування вузлів щитоподібної залози.

На жаль, супресивна терапія лише в рідкісних випадках дозволяє домогтися повної регресії пухлини. Крім того, лікування левотироксином (якщо воно виявилося ефективним) повинно бути довічним, щоб запобігти рецидив пухлини.

Щитовидна залоза: вузли, лікування хірургічне

При хірургічному лікуванні вузлів залози пропонуються наступні варіанти операції:

– Економна резекція вузла (при злоякісних новоутвореннях не застосовується);

– Субтотальна резекція;

– Тіреоектомія;

– Тіреоектомія з футлярного-фасциальні висіченням шийних лімфовузлів при наявності метастазів.

Показання до операції:

– Цитологічний діагноз злоякісного новоутворення або будь-якого фолікулярного новоутворення;

– Здавлення вузлом або зобом навколишніх тканин і органів.

– Супутній тиреотоксикоз;

– Великий зоб (косметичні міркування).

Показання до тіреоектоміі: при гістологічному дослідженні заморожених зрізів матеріалу, отриманого при економною резекції, гемітіреоектоміі з резекцією перешийка або субтотальної резекції, виявлений рак щитовидної залози.

Про необхідність тіреоектоміі у хворих з гістологічним діагнозом раку щитовидної залози свідчать наступні спостереження:

– До моменту операції більш ніж у 87% хворих рак встигає захопити всю залозу або поширитися в навколишні тканини;

– У 7-10% хворих після паліативної операції спостерігається рецидив раку з клінічними проявами;

– Післяопераційне обстеження з метою виявлення метастазів (оглядова сцинтиграфія з (131) I і визначення рівня тиреоглобуліну) виявляється інформативним тільки за умови повного видалення тканини щитовидної залози;

Визначення обсягу операції:

– Якщо новоутворення доброякісне (за даними аспіраційної біопсії або гістологічного дослідження заморожених зрізів, отриманих під час операції), видаляють уражену частку залози. Якщо пухлина розташована в перешийку, проводять його висічення з резекцією передньої третини кожної частки щитовидної залози;

– Якщо новоутворення злоякісне, показана тіреоектомія. У випадках папілярного, папілярний-фолікулярного і медулярної раку рекомендується щадне висічення шийної клітковини; нерідко хірургу доводиться приймати остаточне рішення в процесі операції;

– При недиференційованому раку операція показана тільки на початковій стадії росту пухлини; зазвичай використовують променеву терапію або хіміотерапію або їх комбінацію; якщо пухлина росте швидко і є ризик обструкції дихальних шляхів, показана трахеостомія.

Ускладнення тіреоектоміі: гіпопаратиреоз, пошкодження поворотного гортанного нерва.

Післяопераційне ведення хворих з доброякісними вузлами: щоб запобігти рецидив вузла або зоба, призначають левотироксин в дозі 125 мкг / добу всередину. Правильність вибору дози перевіряють, визначаючи базальний рівень ТТГ (тиреотропного гормону).

Щитовидна залоза: вузли, лікування за допомогою (131) I

Крім медикаментозного і хірургічного способів лікування вузлів щитоподібної залози використовують також руйнування залишилася тканини щитовидної залози за допомогою (131) I.

Післяопераційне обстеження повинно включати визначення рівня тиреоглобуліну в сироватці. Це самий надійний показник рецидиву або метастазів раку щитовидної залози. Визначення тиреоглобуліну стає неінформативним, якщо мається залишкова тканина щитовидної залози.

Лікування метастазів раку щитовидної залози (131) I при наявності залишкової тканини залози неефективно (ізотоп захоплюється переважно тканиною залози, а не метастазами).

Післяопераційна виживаність хворих з папілярним раком щитовидної залози підвищується при лікуванні (131) I. Ізотоп призначають через 4 тижні після відміни левотироксину. Часто використовують наступну схему: відміняють левотироксин і переводять хворого на ліотіронін (25 мкг 2 рази на добу всередину); через 2 тижні ліотіронін відміняють; ще через 2 тижні проводять оглядову сцинтиграфію з 370 МБк (131) I. Якщо тканина щитовидної залози поглинає ізотоп, вводять руйнуючу кількість (131) I. Воно становить 1-7,4 ГБк. Розроблено правила післяопераційного ведення хворих, засновані на визначенні рівня тиреоглобуліну в сироватці та оглядової сцинтиграфії

Щитовидна залоза: вузли, лікування, променева терапія

При променевої терапії використовують гамма-випромінювання – (60) Со, (137) Cs; гальмівне випромінювання або електрони високих енергій. Зовнішнє опромінення всього тіла застосовують для лікування інвазивного раку щитовидної залози.

Поглинена доза опромінення повинна складати 45-50 Гр за 4,5-5 тижнів; при метастазах в кістках – 35-45 Гр за 3-4,5 тижні.

При метастазах в лімфовузли зовнішнє опромінення малоефективно. При медулярної раку щитовидної залози метод вибору – операція (тіреоектомія зі щадним висіченням шийної клітковини). Після операції призначають (131) I з метою зруйнувати всі злоякісні С-клітини, що залишилися в тканини щитовидної залози.

Цей ізотоп не можна використовувати для руйнування віддалених метастазів медулярного раку або його метастазів у лімфовузлах, так як С-клітини не поглинають (131) I. У таких випадках показані операція (якщо вона здійсненна) або променева терапія.

Щитовидна залоза: вузли, лікування, хіміотерапія

При хіміотерапії для лікування медулярного раку намагалися застосовувати доксорубіцин, але повної ремісії добитися не вдалося. Оскільки доксорубіцин володіє сильним кардіотоксичної дії, загальна доза не перевищувала 550 мг/м2.

Щитовидна залоза: вузли, лікування тиреоїдними гормонами

Усім хворим після тіреоектоміі показане лікування тиреоїдними гормонами. Цілі лікування:

– Попередження гіпотиреозу;

– Запобігання рецидиву пухлини.

Comments are closed.