Щитовидна залоза: йод радіоактивний, поглинання.

Радіоактивні ізотопи йоду (131I, 123I) або 99mТс-пертехнетатом дають усередину або вводять в / в. За допомогою радіометра вимірюють радіоактивність щитовидної залози в будь-який час між 4 та 24 год після введення ізотопу і розраховують поглинання у відсотках від введеної дози. Ця проба дає цінні відомості при диференційній діагностиці форм тиреотоксикозу з високим і низьким поглинанням йоду; її обов’язково проводять для підтвердження діагнозу дифузного токсичного зобу у хворих з тиреотоксикозом.

Гормон тиреотропний (ТТГ): функціональні проби для визначення ТТГ

Пробу з тіроліберіном широко застосовували для оцінки секреторного резерву ТТГ і ступеня пригнічення секреції ТТГ.

До теперішнього часу існують високочутливі методи визначення ТТГ і тому пробу з тіроліберіном використовують рідко. Методика: визначають базальну концентрацію ТТГ в сироватці, потім швидко вводять в / в 200-500 мкг протіреліна і через 30 хв знову визначають концентрацію ТТГ. У нормі рівень ТТГ після стимуляції в 2-10 разів перевищує базальний рівень ТТГ. При підозрі на вторинний гіпотиреоз рівень ТТГ визначають також через 60 і 90 (або 120) хв після введення тіроліберіна.

Для визначення концентрації ТТГ в сироватці використовують РІА, іммунорадіометріческій аналіз та ІФА. Оскільки два останніх методи засновані на застосуванні моноклональних антитіл до ТТГ, їх чутливість на 2 порядки перевищує чутливість РІА. Сучасні діагностичні набори дозволяють виявляти концентрації ТТГ менше 0,01 мЕ / л, тому з їх допомогою вдається виявляти найменші зміни рівня ТТГ і чітко розмежовувати тиреотоксикоз і еутиреоз. Такі набори використовують і для виявлення осіб із захворюваннями щитовидної залози при масових обстеженнях. Разом з тим визначення ТТГ саме по собі не дозволяє встановити точний діагноз у хворих з клінічними ознаками дисфункції щитовидної залози; для цього необхідно визначати Т4 і Т3.

Проба з T3 або T4 супресивна

Мета – перевірка автономності функції щитовидної залози (тобто незалежності секреції тиреоїдних гормонів від ТТГ) при диференційній діагностиці тиреотоксикозу.

Методика: хворий приймає стандартну дозу ліотироніну щодня протягом 7 діб, після чого визначають загальний Т4 або T3 і вимірюють поглинання радіоактивного йоду щитовидною залозою. У нормі обидва показники зменшуються не менше ніж на 50%. При тиреотоксикозі загальний Т4 і T3і поглинання радіоактивного йоду не знижуються або знижуються незначно, оскільки секреція тиреоїдних гормонів не залежить від ТТГ.

Ця проба, проте, використовується рідко, тому розроблені більш чутливі методи визначення вмісту ТТГ та сцинтиграфії щитовидної залози.

Comments are closed.