Щитовидна залоза: біопсія аспіраційна.

Метод аспіраційної біопсії запропонований шведським лікарем Седерстремом в 1952 р. В даний час аспіраційна біопсія вважається основним методом діагностики новоутворень щитовидної залози.

Клітини щитовидної залози відбирають через тонку голку (21-25 G) за допомогою спеціального шприца в кількості, достатній для цитологічного дослідження. Процедура проста, безпечна, порівняно дешева і може виконуватися в амбулаторних умовах. Дисемінація пухлини по ходу голки не спостерігалася.

Діагностична цінність аспіраційної біопсії визначається:

– Досвідом лікаря, яка проводить біопсію;

– Досвідом цитолога, що досліджує отриманий препарат.

Аналіз літератури (понад 1000 біопсій) показує що чутливість і специфічність аспіраційної біопсії перевищує 90%, а точність становить 94%.

Новоутворення щитовидної залози, що містить фолікулярні структури, розпізнається при цитологічному дослідження біоптату, але для диференціального діагнозу фолікулярної аденоми і фолікулярного раку необхідно гістологічне дослідження матеріалу, отриманого при операції.

На рис. 30.1 представлені дані клінічного дослідження, в якому діагноз фолікулярного новоутворення щитовидної залози, встановлений при цитологічному дослідженні біоптату, порівняли гістологічним діагнозом. Це дослідження показує, що фолікулярні новоутворення можуть являти собою папілярні і фолікулярні раки (27,6%), фолікулярні аденоми (34,2%) і навіть колоїдний зоб (38,2%).

Таким чином, фолікулярні новоутворення тільки у чверті випадків є злоякісними. Необхідно розробляти нові методи диференційної діагностики фолікулярних аденом та фолікулярного раку щитовидної залози.

Comments are closed.