Щитовидна залоза: біопсія аспіраційна.
Метод аспіраційної біопсії запропонований шведським лікарем Седерстремом в 1952 р. В даний час аспіраційна біопсія вважається основним методом діагностики новоутворень щитовидної залози.
Клітини щитовидної залози відбирають через тонку голку (21-25 G) за допомогою спеціального шприца в кількості, достатній для цитологічного дослідження. Процедура проста, безпечна, порівняно дешева і може виконуватися в амбулаторних умовах. Дисемінація пухлини по ходу голки не спостерігалася.
Діагностична цінність аспіраційної біопсії визначається:
– Досвідом лікаря, яка проводить біопсію;
– Досвідом цитолога, що досліджує отриманий препарат.
Аналіз літератури (понад 1000 біопсій) показує що чутливість і специфічність аспіраційної біопсії перевищує 90%, а точність становить 94%.
Новоутворення щитовидної залози, що містить фолікулярні структури, розпізнається при цитологічному дослідження біоптату, але для диференціального діагнозу фолікулярної аденоми і фолікулярного раку необхідно гістологічне дослідження матеріалу, отриманого при операції.
На рис. 30.1 представлені дані клінічного дослідження, в якому діагноз фолікулярного новоутворення щитовидної залози, встановлений при цитологічному дослідженні біоптату, порівняли гістологічним діагнозом. Це дослідження показує, що фолікулярні новоутворення можуть являти собою папілярні і фолікулярні раки (27,6%), фолікулярні аденоми (34,2%) і навіть колоїдний зоб (38,2%).
Таким чином, фолікулярні новоутворення тільки у чверті випадків є злоякісними. Необхідно розробляти нові методи диференційної діагностики фолікулярних аденом та фолікулярного раку щитовидної залози.