Щеплення від полиомелита.

У нашій країні вакцинація проти поліомієліту проводиться в п’ять етапів: перші три рази одночасно з первинним комплексом вакцинації проти кашлюку, дифтерії та правця; четверта вакцинація проводиться у віці 18 місяців; п’ята – в 20 місяців. Вакцина проти вірусів, що викликають поліомієліт, напевно, заслуговує назву «щеплення без сліз» – це єдина дитяча вакцина, яка вводиться перорально, – необхідну кількість вакцини капають малюку прямо в рот, що, як правило, не викликає особливих заперечень з його боку. Що ж, приємно, що щеплення не заподіює дитині дискомфорту, проте сама по собі безболісність вакцинації є недостатнім аргументом на користь її проведення. Так що давайте розберемося, чому поліомієліт включений в список тих захворювань, від яких людство захищається за допомогою вакцинації, які існують вакцини проти поліомієліту, в яких випадках застосовувати ці вакцини не рекомендується, а заодно і з’ясуємо, чи не небезпечна ця щеплення.
Вакцини, їх властивості та можливі ускладнення після вакцинації

Існує два принципово різних види вакцини проти поліомієліту:

жива ослаблена (фахівці кажуть – аттенуированного) вакцина, тобто така вакцина, яка містить живі віруси поліомієліту; їм не по силам спровокувати розвиток хвороби, проте вони здатні стимулювати формування імунітету;
інактивована вакцина, що містить убиті віруси, компоненти яких не втратили антигенних властивостей і також стимулюють формування імунітету.

Порівнюючи дві ці вакцини, відзначимо, що перша завдяки наявності живих (хоча і ослаблених) збудників призводить до формування стійкого довічного імунітету, однак саме через наявність живих збудників введення цієї вакцини в рідкісних випадках може ускладнюватися розвитком симптомів поліомієліту. Говорячи «в рідкісних випадках», ми маємо на увазі, що ускладнення можуть спостерігатися в одному випадку на кілька мільйонів щеплень. Уникнути цих ускладнень можна, якщо строго дотримуватися рекомендацій лікарів і не робити щеплення при наявності протипоказань (див. нижче). Взагалі, обговорювана нами жива вакцина проти поліомієліту є однією з найбезпечніших. Вводиться вона перорально. Протягом години після вакцинації дитини не можна поїти й годувати.

Друга вакцина також забезпечує пожиттєвий імунітет – вакциновані нею люди захищені від паралітичних проявів хвороби, однак у них зберігається можливість носійства дикого вірусу поліомієліту. «Люди-носії» можуть стати причиною зараження оточуючих (вірус виділяється з фекаліями). Правда, треба сказати, що в нашій країні з 1997 року дикий вірус поліомієліту не виявляється. Серйозних ускладнень після введення другої вакцини досі не спостерігалося. Інактивована вакцина завжди вводиться внутрішньом’язово. Іноді після щеплення відзначається легка хворобливість або припухлість у місці введення вакцини.
Протипоказання до введення вакцини проти полиомелита

Ще раз підкреслимо, що уникнути розвитку ускладнень після щеплення дозволяє в першу чергу суворе дотримання протипоказань.

Введення живої вакцини проти поліомієліту протипоказано:

при вродженому імунодефіцитні стани,
якщо в сім’ї є хворий імунодефіцитом,
при онкологічному захворюванні,
якщо після попереднього введення вакцини відзначено розвиток ускладнення з боку нервової системи.

Інактивовану вакцину не застосовують за наявності алергії на антибактеріальні препарати неоміцин і стрептоміцин.

Обидві вакцини не дають вагітним жінкам. Якщо ж виникає необхідність екстреної профілактики поліомієліту у вагітної, то застосовують інактивовану вакцину.

Взагалі вакцинація тимчасово відкладається при наявності будь-якого гострого захворювання середньої та більш тяжкості. Нетяжкий захворювання не є протипоказанням для щеплення.

Поліомієліт – це захворювання, яке викликається трьома різними штамами (різновидами) вірусів. Не описуючи докладно всі можливі форми перебігу захворювання, відзначимо лише той факт, що при поліомієліті:

уражаються оболонки головного мозку,
розвиваються паралічі (переважно м’язів рук і ніг), які можуть бути як одно -, так і двосторонніми;
в особливо важких випадках ураження зачіпає вищі нервові центри регуляції кровообігу і дихання.

Відновлення функції уражених м’язів може тривати від декількох днів до декількох місяців і навіть років, причому далеко не завжди м’язи повністю повертаються до вихідного стану. Смертність від поліомієліту становить до 4%. Крім того, необхідно враховувати, що поліомієлітом можна перехворіти не один, а кілька разів – після перенесеного захворювання залишається стійкий довічний імунітет тільки до одного з трьох типів збудника – того, який викликав хворобу.

Зараження поліомієлітом відбувається по-різному. Вірус передається як повітряно-краплинним, так і контактно-побутовим шляхом, тобто, щоб захворіти, потрібно увійти в контакт з хворим, взяти предмет, який побував в руках у хворого, випити інфіковану воду або з’їсти заражену їжу.

Втім, далеко не всі люди, що контактують із збудником якого інфекційного захворювання, обов’язково виявляються в числі хворих. Поліомієліт – не виняток: розвитку хвороби сприяє ослаблення імунітету, наприклад, в результаті попередніх фізичних та / або нервових перевантажень, перенесених простудних захворювань, операцій і т. п.

Comments are closed.