Щавель кислий

Rumex acetosa

Щавель кислий чи кіслуха, киселиця, чувель

Щавель – це багаторічна трав’яниста рослина з коротким корінням. У висоту може досягати від 30 см до 1 м. Чергові стріловидні листя на смак кислі й соковиті. Дрібні зеленувато-червонуваті або жовті квітки зібрані в мітелку. Найкраще приживається на помірно родючих кислих грунтах. Найчастіше росте на відкритих сонячних місцях, однак і на затемнених дільницях не загине. Розмножується насінням, які сіють у травні або квітні у відкритий грунт.

Періодом для збору і заготівлі трави вважається травень і червень. Зрізані листя щавлю, ретельно промивши, можна або висушувати в сушарках, або заморожувати, що також дозволить зберегти всі його лікувальні властивості.

Щавель володіє кровоочисними і протицингового властивостями. Може зупиняти різні кровотечі, стимулювати діяльність кишечника, печінки і утворення жовчі. Відвар коренів часто призначають в якості в’яжучого засоби для лікування цинзі, кривавих проносів, сильних алергічних реакціях. Використовується як протиотруту при легких отруєннях. Як антисептичний і фітоцідное засіб можна застосовувати зовнішньо або всередину, допоможе впоратися з різними шкірними захворюваннями. Як жовчогінний, відвар коренів призначають при хворобах печінки і жовчного міхура. Свіжий щавель або щавельного сік сприяє підняттю апетиту. Застосовується також як сечогінний засіб. Настій листя знижує кровоточивість ясен. При ангінах ефективно полоскати горло. Довго незагойні хронічні рани і трофічні виразки можна вилікувати, роблячи примочки з листяного настою. Прийом всередину відвару з листя допомагає при кровотечах, хворобах печінки, свербінні шкіри, алергіях. Свіже листя щавлю слід прикладати на гнійні рани, виразки. Народна медицина рекомендує пити відвар з насіння рослини при розладах шлунка, промивати пролежні у лежачих хворих. Розчином змочувати опіки різного ступеня.

Comments are closed.