Риніт


Rhinitis; від грецького – ніс.

Риніт – запалення слизової оболонки порожнини носа. Розрізняють риніт інфекційної і неінфекційної природи; самостійними формами є риніт вазомоторний та риніт алергічний.


Причини риніту

Риніт інфекційний викликають віруси або патогенна бактеріальна флора; виникає при різних інфекційних хворобах (грип, кору, скарлатині, гонореї, риновірусної інфекції, аденовірусних інфекціях та ін.) Неінфекційний риніт виникає у відповідь на вплив різних подразників (хімічних, механічних, термічних). Причиною алергічних ринітів є вплив на слизові носа алергенів різної природи (побутових, грибкових, раститель-них, тваринного походження, харчових, бактеріальних та ін.) Вазомоторний риніт спостерігається переважно у осіб з розладами функцій венозної нервової системи.


Патогенез

Риніт виникає у відповідь на потрапляння на слі-зистой носа ушкоджує агентів. Патологічні зміни виражаються катаральними явищами, в тому числі набряком тканин, при хронічному риніті – дистрофічними змінами слизової оболонки носа. В основі алергічного риніту лежать реакції гіперчутливості негайного та уповільненого типу.


Симптоми риніту

У хворих уражаються, як правило, обидві половини порожнини носа. У початковій стадії захворювання відзначаються відчуття напруги, сухість і свербіж в порожнині носа, що супроводжуються чханням і сльозотечею. Через 1-2 дні з’являються рідкі прозорі виділення з носа, іноді дуже рясні; утруднюється дихання, відзначаються гугнявість, зниження нюху. Через кілька днів настає дозвіл запального процесу: виділення стають густими, слизисто-гнійними, кількість їх зменшується, поліпшується носове дихання. Для хворих на алергічний риніт типові ранкові напади нежиті, в процес можуть залучатися барабанні перетинки, спостерігається дисфункція євстахієвої труби. Захворювання може носити сезонний (при пилкової алергії) і цілорічний характер. У деяких хворих формуються поліпи в носі; у дітей риніт алергічний часто ускладнюється отитом, синуситом. У новонароджених, особливо недоношених, і у грудних дітей риніт протікає, як правило, важко, з підвищенням температури, порушенням загального стану, сну, смоктання. Захворювання супроводжується великою кількістю слизового і слизово-гнійних виділень. Процес одночасно поширюється на порожнину носа, носоглотки, гортань (ринофарингіт). Хвора дитина швидко втомлюється, втрачає в масі, іноді виникають судоми.


Дігноз

Діагноз риніту встановлюється на підставі клінічної картини. Для з’ясування етіології захворювання використовують данниe вірусологічних методів діагностики (див. Вірусних інфекцій діагностика), мікробіологічних методів діагностики, алергічних діагностичних проб, алергії-логічного та епідеміологічного анамнезу. Диференціюють риніт з озеною, сифілісом.


Лікування риніту

Лікування гострого риніту у дітей спрямоване насамперед на відновлення носового дихання: по 2 краплі в ніс розчину адреналіну (1:10000) або 1%-ного розчину ефедрину з подальшим вливанням по 4 краплі 1%-ного розчину коларголу або протарголу. Вхід у носову порожнину рекомендується змащувати вазеліном або дитячим кремом. При хронічному риніті лікування симптоматичне, спрямоване на усунення сухості і корок в носі. При вазомоторний та алергічному риніті – гіпосенсібілізація, фізіотерапев-тичні процедури, усунення контакту з алергеном, заспокійливі засоби. При алергічному риніті про-тівопоказани судинозвужувальні засоби (ефедрин, санорин та ін.)


Профілактика риніту

Санація порожнини носа, рота і глотки, усунення викривлення носової перегородки, аденоїдів, нормалізація функцій венозної нервової системи, загальне загартовування організму.

Comments are closed.