Роль вірусу Епстайна – Барр в розвитку злокачествнних лімфом шкіри.

Поряд із з’ясуванням причетності HTLV-1 до розвитку злокачествнних лімфом шкіри вивчалася роль інших вірусів у патогенезі злокачествнних лімфом шкіри. Зокрема, передбачалася ініціює роль вірусів Епстайна-Барр у розвитку цих захворювань. Є повідомлення про виявлення цих вірусів у хворих різними клінічними формами ЗЛ К: грибоподібний мікоз та синдром Сезарі. У лімфомою шкіри, лімфоматоідний папулез, анапластичної великоклітинною лімфомою, ангіоцентріческой Т-клітинної лімфомою. Таким чином, спектр нозологічних форм ЗЛК, при яких виділяють вірус Епстайна-Барр, досить широкий. Дослідження проводилися за допомогою сучасних методів діагностики: реакції гібридизації in situ, ПЛР, імуногістохімічних методів.

За даними різних авторів, число хворих злокачествннимі лімфомами шкіри, у яких виявляється даний вірус, коливається від відносно низьких цифр – 19,7%; 23% до більш значних – 30%; 42,9%.

Прихильники причетності вірусу Епстайна-Барр до розвитку злокачествнних лімфом шкіри вказують на високий титр антитіл до цього вірусу, що частіше спостерігається у хворих ТЗЛК і розглядається як погана прогностична ознака. Ми також спостерігали високий титр антитіл (1:640) до вірусів Епстайна-Барр у 2 хворих з тяжким клінічним перебігом синдрому Сезарі.

У той же час інші автори на підставі того, що віруси Епстайна-Барр виявляють далеко не у всіх хворих злокачествнних лімфом шкіри і знаходження цього вірусу в уражених тканинах не корелює з тяжкістю шкірного процесу і прогнозом, вважають, що дані віруси є не етіологічним чинником, а грають роль хронічного активуючого стимулу в механізмі патогенезу ЗЛК. Відзначають також здатність HTLV-1 реактивувати віруси Епстайна-Барр, які можуть латентно персистувати в організмі людини. Для визначення патогенетичної ролі вірусів Епстайна-Барр в реалізації ЗЛК потрібні подальші дослідження.
злокачествнная лімфома шкіри

Робилися спроби пов’язати розвиток злокачествнних лімфом шкіри з вірусами простого герпесу. Наприклад, повідомлялося про часте виявлення у хворих ТЗЛК вірусів простого герпесу 6-го типу. Крім того, розглядалася роль вірусу простого герпесу 8-го типу в ініціації ЗЛК у зв’язку з повідомленням про виявлення ДНК-специфічних послідовностей даного вірусу у хворих ВЗЛК. Нами було проведено дослідження крові 12 хворих ЗЛК з метою визначення у них антитіл до вірусів простого герпесу 8-го типу; антитіла до даного вірусу не були виявлені ні в одного хворого, в той час як вони були виявлені у 80% хворих на саркому Капоші (контрольна група).

Відомі випадки діагностування злокачествнних лімфом шкіри у ВІЛ-інфікованих осіб, проте не отримані докази інтеграції ВІЛ в геном проліферуючих лімфоцитів у таких хворих. Випадки розвитку ЗЛК як опортуністичного захворювання підтверджують можливість вірусної етіології даних захворювань.

Таким чином, більшість дослідників розвиток злоякісних лімфопроліферативних захворювань шкіри пов’язують з ретровірусами (РНК-містять), які можуть бути носіями вірусного онкогена.

Ключовим механізмом пошкодження геному лімфоцитів вірусами є активація протоонкогенів – нормальних генів клітин, яка може відбуватися при транслокації ділянок хромосом, ампліфікації генів, точкових мутаціях.

Незважаючи на те, що теорія вірусного онкогенезу є домінуючою в патогенезі злокачествнних лімфом шкіри, деякі автори пов’язують розвиток цих захворювань з іншими факторами. Зокрема, значне місце відводиться впливу на організм хімічних агентів, з яких основне значення надають речовин, що володіють алергенними і мутагенними властивостями. Вказують на провокують роль у розвитку ЗЛК ряду хімічних речовин, що мають канцерогенні властивості: (сх-хлорфенола. органічних розчинників, уг леводородов, пестицидів, деяких металів). Певне значення в цьому відношенні надається і деяких медикаментів, здатним чинити на імунну систему організму дісрегуляторних дію.

Поданим А.В. Fishman, у 81% хворих злокачествнних лімфом шкіри в анамнезі є вказівки на багаторічний контакт з лікарськими препаратами, на які у них до розвитку клінічної картини ЗЛК періодично розвивалися алергічні реакції. Зокрема, повідомлялося про розвиток ЗЛК при тривалому застосуванні антигістамінних, гіпотензивних, антидепресивний і протисудомних засобів, блокаторів кальцієвих канальців клітин. Описано розвиток ТЗЛК після гемотрансфузії, тривалого застосування деяких зовнішніх засобів, що містять дьоготь, ланолін в чистому вигляді. Проведений нами аналіз даних анамнезу 304 пацієнтів з ЗЛК дозволив встановити, що на перший план в якості передбачуваних хворими причинних факторів виступають виробничі шкідливості (у 50,4% хворих).

Comments are closed.