Рецептори стероїдних гормонів: концепція ядерної локалізації.

В В 80-х рр. була сформульована нова модель рецепції стероїдних гормонів (Gorski, 1986), що включає наступні положення:

1) рецептори незалежно від присутності гормону-ліганда локалізовані переважно у клітинному ядрі;

2) розподіл рецепторів між ядром і цитоплазмою являє собою рівноважний процес з сильним зсувом важками в бік ядерної фракції;

3) міцність зв’язування рецепторів з ядерними структурами збільшується в присутності гормону-ліганда в результаті утворення гормон-рецепторних комплексів.

Відповідно до цієї моделі, виявлення рецепторів в цитозолі у відсутність гормону при проведенні біохімічних експериментів пояснюється виходом неміцно пов’язаних з ядром вільних рецепторів в розчинну фракцію клітини при гомогенізації тканини в середовищі з низькою іонною силою. Після взаємодії з гормоном рецептори набувають додаткове спорідненість до ядерних акцепторним структурам і вже не екстрагуються з ядер розчинами з низькою іонною силою, а виходять в розчин тільки при високій іонній силі середовища (Gorski, 1986). Т.ч., в світлі сучасних уявлень так звані цитозольні рецептори слід розглядати як легко екстрагуються з ядер в експериментальних умовах вільні форми рецепторів. А терміном ядерні слід позначати рецептори, які так міцно пов’язані з акцепторними структурами ядра, що в процесі субклітинного фракціонування цей зв’язок не руйнується.

Comments are closed.