Рак легенів


Пухлини легенів можуть бути доброякісними і злоякісними.
Клінічні прояви при цьому носять загальні риси, проте швидкі темпи розвитку злоякісних пухлин легенів і поганий прогноз обумовлюють їх особливе значення в питаннях ранньої діагностики та своєчасного хірургічного лікування.

Рак легенів зустрічається часто, складаючи від 20 до 150 випадків на 100 000 населення, вражаючи переважно чоловіків у віці 40-60 років.
Етіологія і патогенез раку легенів
Етіологія раку легенів, як і раку взагалі, остаточно не ясна. Відзначено, що ряд факторів сприяє розвитку раку легенів:
1) вплив канцерогенних речовин при вдиханні пилу в гірничорудній промисловості (нікелю, кобальту, заліза), ароматичних речовин, продуктів неповного згоряння палива в автомобільних двигунах
2) вплив тютюнового диму
3) хронічні запальні процеси в легенях, в тому числі поєднання хронічного туберкульозного процесу і раку легенів
4) обтяжена спадковість, в тому числі імунодефіцитні стани.
Первинний рак легенів розвивається в 90% випадків із залозистого епітелію великих бронхів (1-го, 2-го і рідше 3-го порядку), частіше вражає праву легеню і локалізується зазвичай у верхніх і рідше в нижніх і середніх частках легені. Пухлина росте екзофітної-ендобронхіально з подальшим закриттям просвіту бронха і порушенням його прохідності. Крім цього, розвиток патологічного процесу йде перибронхіально з переходом на прилеглу легеневу тканину, органи середостіння, регіонарні лімфатичні вузли. За мікроскопічній будові розрізняють плоскоклітинний рак, аденокарциному і дрібноклітинний рак.
Закриття часткового бронха призводить до розвитку обтурації бронха (обтураційній ателектазу легенів) із зменшенням відповідної частки легені, зміщення органів середостіння в бік ураження. Одночасно виникають умови для розвитку вторинного запального процесу в зоні ураження. Проростання пухлини в прилеглі тканини може призводити до руйнування легеневих кровоносних судин з розвитком кровотечі. Метастазування раку легенів йде по лімфатичних, кровоносних шляхах, а також per continuitatem. Найбільш часто метастазування по лімфатичних шляхах призводить до ураження регіонарних лімфатичних вузлів, плеври з розвитком серозно-геморагічного плевриту.
Позалегеневі метастази вражають печінку, мозок, кістки, кістковий мозок та інші органи.


Симптоми раку легенів

Клінічна картина раку легенів дуже різноманітна. Найбільш частим раннім клінічним симптомом є кашель (до 70% випадків), який обумовлюється розвитком реактивного бронхіту, а потім приєднанням ателектазу легенів, перифокальною пневмонією, розпадом легеневої тканини. У хворих з тривалим кашлі-вим анамнезом набуває значення зміна характеру кашлю і особливо поява приступообразного «коклюшеподобного» кашлю. Останній може бути пов’язаний з подразненням області біфуркації трахеї ураженими метастазує-ристанням регіонарними лімфатичними вузлами. Кашель може бути сухим, а потім супроводжуватися виділенням слизисто-гнійної мокроти, кількість якої визначається приєднанням запального процесу з боку бронхів, прилеглої легеневої тканини. Нерідко вже на початку захворювання відзначається домішка крові в мокроті у вигляді згустків; іноді розвивається легенева кровотеча. Нерідко провідною скаргою хворих на рак легені є різна за характером біль у грудях, яка зазвичай поширюється на уражену половину грудної клітини і свідчить про залучення в патологічний процес вісцеральної плеври. Найбільша інтенсивність болів відзначається при проростанні пухлини в стінку грудної клітини, ураженні ребер, хребців метастазами.
Задишка наголошується в половині випадків і характеризується поступовим наростанням. Найбільший ступінь задишки зустрічається при розвитку ателектазу легенів, масивному випоті в плевральну порожнину, здавленні органів середостіння. У ряді випадків раку легенів виникає бронхоспастичний синдром з клінічними проявами. Розвиток бронхоспастического синдрому пов’язано з виникненням реактивного бронхіту з порушенням дренажної функції бронхів.
Підвищення температури зустрічається в 35-80% випадків і обумовлюється запальним процесом бронхолегеневого апарату, ракової інтоксикацією, розвитком ускладнень. Температура зазвичай стабільна і лише короткочасно знижується під впливом антибіотичною терапії. Хвилеподібні підйоми температури, як правило, пов’язані зі спалахами перифокальною пневмонії або розвитком плевриту.
Загальні симптоми раку легенів – слабкість, пітливість, втомлюваність, схуднення – зустрічаються при далеко зайшов процесі.
При об’єктивному дослідженні визначається відставання при диханні половини грудної клітки на стороні поразки, притуплення перкуторного звуку в цій області, а при аускультації – ослаблення дихальних шумів. При здавленні верхньої порожнистої вени може відзначатися посилений розвиток венозної підшкірної мережі на одній стороні грудей.
Розвиток реактивного ексудативного плевриту дає характерні фізикальні ознаки наявності рідини в плевральній порожнині. Вирішальне діагностичне значення при цьому набуває діагностична плевральна пункція з отриманням геморагічного ексудату, який повинен бути підданий ретельному цитологічному дослідженню на наявність атипових клітин.
При розвитку перифокальною пневмонії, ракової інтоксикації можуть виникати зміни гемограми у вигляді лейкоцитозу, збільшеною ШОЕ, анемії. Рентгенологічна картина раку легенів вельми варіабельна, тому встановлення діагнозу можливе лише при комплексному рентгенологічному дослідженні у зіставленні з клінічними даними та результатами ендоскопічного дослідження. Центральний рак верхнедолевого і среднедолевого бронхів характеризується розвитком затінення всієї частки або сегмента із зменшенням обсягу частки легені. При томографії визначається симптом кукси часткового бронха. Рак головного бронха характеризується різним ступенем його стенозу з розвитком гіпоектаза, а потім ателектазу всієї частки легені зі зміщенням середостіння в хвору сторону. Інфільтрація частки легені з розвитком перифокальною пневмонії свідчить вже про далеко зайшов процесі, який може супроводжуватися розпадом пухлини, розвитком метастазів у регіонарні лімфатичні вузли, вторинних бронхоектазів. Вирішальним у діагностиці є томографія, бронхографія, які дозволяють встановити наявність стенозу головного бронха.
Периферичний рак легенів характеризується розвитком щільної округлої тіні діаметром 1-5 см частіше у верхніх частках. В подальшому може мати місце розпад пухлини, вторинний стеноз бронха з розвитком ателектазу легенів.
Після рентгенологічного дослідження повинна проводитися бронхоскоспія, яка дозволяє оцінити локалізацію і поширеність пухлинного процесу. Крім цього, біопсія пухлинної тканини з наступним гістологічним дослідженням дозволяє не тільки підтвердити діагноз, але і дати морфологічну характеристику процесу.
При бронхоскопії можуть бути виявлені прямі ознаки раку легень: ендобронхіальний ендофітної або екзофітний ріст пухлини, розвиток ракової інфільтрації бронха. При перібронхіальіом зростанні пухлини частіше відзначаються непрямі ознаки раку легенів у вигляді випинання, ригідності стінки бронха, розпушеності слизової оболонки, стертості малюнка хрящових кілець часткових і сегментарних бронхів.
Метод медіастіноскопії використовується після рентгенологічного та бронхоскопічного підтвердження діагнозу раку легень з метою визначення операбельности хворого.


Діагноз і диференційний діагноз

Діагностика раку легенів важка, особливо в ранніх стадіях захворювання, до розвитку обтурації бронха, перифокальною пневмонії, метастазів, В цей період стан хворого задовільний, основними симптомами бувають кашель сухий або з виділенням невеликої кількості мокротиння, болю в грудях.
Великого значення набуває в цих випадках ретельно зібраний анамнез в «угрожаемом» віці з напрямком хворого на комплексне рентгенологічне, ендоскопічне обстеження, цитологічне дослідження мокротиння.
При розвитку стенозу бронха і ателектазалегкіх з явищами перифокальною пневмонії, бронхоектазів з’являються завзятий кашель із слизово-гнійною мокротою, кровохаркання, болі в грудях, задишка, лихоманка, що може нагадати картину затяжної гострої пневмонії або загострення хронічної пневмонії. Характерними особливостями ракової перифокальною пневмонії є постійна локалізація запального процесу в одній і тій же частці, схильність до рецидиву процесу і малий ефект від застосування антибіотиків. Вирішальним у діагностиці. Є виявлення симптому «культі» бронха при комплексному рентгенологічному обстеженні хворого.
Диференціальна діагностика абсцесу легенів і раку легені в стадії деструкції грунтується на клінічному перебігу захворювання. При абсцесі клінічні симптоми (кашель з виділенням великої кількості гнійного мокротиння, підвищення температури) виражені більш різко. При рентгенологічному дослідженні контури стінки ракової порожнини нерівні, з наявністю значних перифокальних змін, симптому «культі» бронха.
Слід проводити також диференційний діагноз з туберкульозом легень, так як є багато загальних симптомів (кашель, кровохаркання, підвищення температури). Комплексне рентгенологічне, ендоскопічне обстеження, дослідження мокротиння на Б К, туберкулінові проби та результати лікування мають значення в діагностиці патологічного процесу. Раковий плеврит, на відміну від туберкульозного, носить завзятий характер, ексудат геморагічний, при цитологічному дослідженні можуть виявлятися пухлинні клітини, відзначається зміщення середостіння в бік ураження.
Диференціальна діагностика доброякісних пухлин легенів (ліпома, хондрома бронха, склерозирующая гемангіома, гемартрома, тератома) і раку легенів представляє значні труднощі. При цьому велике значення мають темпи росту пухлини, відсутність суб’єктивних скарг, на рентгенограмах відзначається округла тінь без наявності перифокального запалення.
Вирішальне значення в діагностиці набуває гістологічне дослідження матеріалу, отриманого при бронхоскопії.
Диференціальний діагноз раку легенів з ехінококоз легкого базується на ретельному рентгенологічному обстеженні та постановці специфічних лабораторних реакцій на ехінококоз.
Представляє труднощі диференційний діагноз раку легенів і лімфогранулематозу з ураженням лімфатичних вузлів середостіння. Клінічні симптоми цих захворювань мають подібні прояви (кашель, біль у грудях, гарячковий стан, плеврит). Вирішальним у діагностиці лімфогранулематозу є результати гістологічного дослідження збільшених периферичних лімфатичних вузлів.


Лікування раку легенів

Тільки своєчасне хірургічне лікування може дати радикальний ефект. При протипоказання до операції і наявності метастазів застосовується променева терапія, хіміотерапія (Бензотеф по 24 мг внутрішньовенно в 20 мл ізотонічного розчину 3 рази на тиждень. На курс лікування 15-20 ін’єкцій; спіразідін внутрішньовенно по 20-40 мг щодня. Курсова доза 200-400 мг; циклофосфан внутрішньовенно або внутрішньом’язово по 0,2 г щодня. На курс лікування 8-14 г).
При розвитку перифокальною пневмонії показано курсове лікування антибіотиками за загальними принципами лікування хронічної пневмонії. За свідченнями використовуються аналгетичну препарати, кардіотонічні засоби.


Профілактика раку легенів

Велике значення в попередженні розвитку раку легенів надається зменшенню запиленості, загазованості атмосферного повітря, боротьбі з факторами професійної шкідливості на промислових підприємствах, в гірничорудній промисловості. Особливу цінність в плані раннього виявлення раку мають масові флюорографічні обстеження осіб старше 40 років, ефективне лікування хворих гострими і хронічними пневмоніями, їх диспансеризація, боротьба з курінням.

Comments are closed.