Пухлини губ. Види пухлин губ.

Пухлини губ виділяють з решти пухлин порожнини рота у зв’язку з їх деякими клініко-анатомічним і особливостями. Ці пухлини розташовуються переважно на нижній губі. Ними найчастіше є кератоакантома і рак. Інші пухлини на губах зустрічаються рідко. На верхній губі пухлини становлять не більше 4% по відношенню до всіх пухлин губ. Як кератоакантома, так і рак спостерігаються майже виключно у чоловіків, вражаючи головним чином червону облямівку, тобто місце «стику» епідермісу і слизової оболонки.

Кератоакантома більш типова для шкіри. Виникаючи на губі, вона набуває деякі клініко-анатомічні особливості. Розташовуючись в зоні червоної облямівки, вона в 5-6% випадків поширюється на шкіру, а в б-7% – і на слизову оболонку губи. Розміри пухлини можуть коливатися від 0,3 см в діаметрі до бластів, що поширюються на всю область червоної облямівки губи.

У половині спостережень кератоакантома з’являється на незміненій червоній облямівці губ, в інших випадках пухлини передують травма, іноді однократна, частіше багаторазова, атрофічні зміни слизової оболонки, гландулярний хейліт, днскератоз червоної облямівки, зокрема актініческій, опік, наприклад сигаретою. З анамнезу хворих відомо, що на початку процесу він мав вигляд тріщини, бородавки, «прищика», скоринки, білястого плями. Розвинута пухлина відрізняється вираженим макроскопічними різноманітністю. Найчастіше вона має неправильну овальну форму (уздовж губи довше, ніж поперек), може мати вигляд бородавки, папіломи, бляшки, приймати форму гриба. Зазвичай виявляється «роговий центр», т е вогнище зроговіння, при відділенні якого утворюється «псевдоязва» – поглиблення в центрі. Освіта, як правило, оточене «епітеліальний комірцем», яка виступає над поверхнею шкіри н слизової оболонки губи.

Мікроскопічно пухлина характеризується наявністю акантотіческіх тяжів епітелію, здебільшого ороговілих, орієнтованих вертикально або радіально по відношенню до поверхні. Тяжі за будовою нагадують сосочки, ніжки яких складаються з передувала реактивно зміненої сполучної тканини ложа пухлини. Сосочки звичайно зливаються, утворюючи єдиний пухлинний конгломерат. Епітеліальні тяжі можуть проникати в глиб тканини аж до м’язів і розшаровується м’язові пучки, що створює подобу інфільтруючого росту і утрудняє судження про біологічне поведінці пухлини.
М. Ф. Глазунов виділяє в структурі пухлини «три поверхи». Верхній – характеризується зроговінням з утворенням «рогового центру» і дистрофії тканин пухлини, провідним до появи псевдоязв. Проміжний «поверх» представлений акантотіческімі тяжами, зростаючими «в товщину» і часто також ороговевающнмі і сливающимися між собою Третій, глибокий «поверх» складається з даних відділів цих акантотіческнх тяжів і складає зону росту пухлини. У період активного росту цей «поверх» представлений низькодиференційованих епітеліальними клітинами з великою кількістю в них фігур мітозу.

Виділяють три стадії розвитку кератоакантома – стадію зростання, яка за даними літератури триває 3-4 міс; стадію стабілізації, яка може тягнутися роками і десятиліттями; стадію інволюції, що характеризується дистрофічними змінами пухлинних клітин, розростаннями на їх місці фіброзної тканини, часто з повним зникненням пухлини і виникненням на її місці рубця. Остання стадія за даними літератури триває 3-4 міс, причому можливі повторні «спалаху» росту пухлини. У ході розвитку різні ділянки пухлини можуть знаходитися в різних станах, т е в одних відбувається інволюція, в інших – стабілізація процесу, в третіх – його прогресування.

В ході росту пухлини можливо її малігнізація, яке нелегко встановити як клінічно, так і морфологічно М. Ф. Глазунов вказує, що в ряді випадків доказом злоякісного росту кератоакантома в його спостереженнях було тільки виявлення в лімфатичних судинах емболів з пухлинних клітин. Макроскопічно запідозрити озлокачествление кератоакантома можна по ущільненню підстави пухлини, нечіткості її кордонів, виворіт «епітеліального комірця», розм’якшенню рогового центру з утворенням істинної виразки. Мікроскопічні критерії малігнізація нечіткі. Структура епітеліального компонента пухлини в порівнянні з її будовою в період зростання не зазнає суттєвих змін М. Ф. Глазунов рекомендував враховувати стан строми пухлини. У випадках виникнення злоякісної пухлини вона характеризується «інертністю» у вигляді мізерної клітинної інфільтрації зі зменшенням кількості лімфоїдних, плазматичних клітин, еозннофілов і з появою «ніжно-базофільною волокнистості». Автор зазначає, що він не може запропонувати такі мікроскопічні критерії, на основі яких у всіх випадках можна вирішити питання про доброякісності або злоякісності кератоакантома губи.

Рак нижньої губи розвивається чаші у літніх чоловіків, зазвичай у зовнішній зоні червоної облямівки, що межує зі шкірою, як правило, поблизу від середньої лінії, рідко у кутів рота. Факторами ризику вважають гіперплазію рогового шару, його огрубіння, сухість епітелію, що пов’язують з атмосферними впливами при тривалому перебуванні на відкритому повітрі, а також з актініческій факторами. Саме в зв’язку з цим рак нижньої губи значно частіше спостерігається у сільських жителів і в осіб, професія яких обумовлює тривалий вплив несприятливих факторів навколишнього середовища (рибалки, лісоруби і т. п.). Подчерківвют також вплив куріння, повторних травм, особливо легко виникають в осіб похилого віку з атрофічними змінами покриву губи.

За Н. Н. Петрову, серед передпухлинних процесів в нижній губі слід виділяти факультативний передрак, до якого він відносив дифузний дискератоз (хронічний хейліт) продуктивний і деструктивний, і облігатних передрак у вигляді локалізованого днскератоза, лейкоплакії, гіперкератозу.

Початкові прояви процесу, розцінюється надалі як рак нижньої губи, різноманітні. Захворювання може початися з травми, утворення тріщини, бородавки, скоринки, виразки. У розвинутій фазі процесу макроскопічно пухлина виглядає також різноманітне то у формі поверхневого розростання епітелію з зроговінням і подальшою виразкою, то протікає з масивним розпадом ткакі.

У більшості випадків рак нижньої губи відноситься мікроскопічно до плоскоклітинного зроговілому, значно рідше – до незроговілий. Базально-клітинний рак зустрічається рідко. Ступінь катаплазії пухлинного епітелію широко варіює, що не завжди корелює з клінічними проявами.

Рак нижньої губи слід диференціювати від туберкульозних, сифілітичних уражень, у деяких випадках – від актиномікозу. Найбільш достовірні дані по диференційній діагностиці дає біопсія.

Comments are closed.