Профілактика непритомності


При кардіогенних непритомності проводиться лікування порушень ритму і провідності серця, медикаментозна та хірургічна корекція станів, що перешкоджають серцевому викиду, скасовуються препарати, що володіють проарітмогенним дією, усуваються порушення в роботі кардіостимулятора. Хворим на ішемічну хворобу серця призначається комплексна терапія, спрямована на поліпшення кровопостачання міокарда.

Молодим людям з вазовагальнимі непритомністю, що виникають на тлі голоду, втоми, в задушливих приміщеннях, іноді достатньо ради уникати подібних ситуацій. Однак такі фактори, як нервово-психічне перенапруження, емоційне збудження або дратує обстановка, попередити важко. Поліпшення може принести прийом невеликих доз β-адреноблокаторів (перешкоджають периферичної вазодилатації). Те ж можна використовувати при злоякісному вазовагальний синдромі – при його вазодепрессорного типі. У хворих з кардіоінгібіторному типом цього синдрому рекомендується установка кардіостимулятора, здійснює послідовну стимуляцію передсердь і шлуночків (тільки шлуночкова стимуляція може посилити гіпотензію).

Пацієнтам з вазовагальнимі непритомністю, з ортостатичної гіпотензією рекомендується користуватися еластичними панчохами, що зменшує надмірне депонування крові в судинах нижніх кінцівок, і уникати тривалого перебування в ортостазе. Розроблено лікувальна одяг, яка викликає компресію не тільки нижніх кінцівок, по і нижньої половини тулуба, що перешкоджає депонуванню крові у венах таза. Якщо особи, схильні до таких непритомності, отримують препарати, що розширюють периферичні судини (наприклад, коринфар, дилтіазем), то слід по можливості замінити їх ліками, не сприяють накопиченню крові в судинах нижніх кінцівок.

Для збільшення об’єму циркулюючої крові при ортостатичноїгіпотензії можна рекомендувати підвищене споживання кухонної солі; з цією ж метою в завзятих випадках призначають препарати з минералкортикоидная активністю, наприклад, флудрокортизон в дозі 0,5-0.1 мг на день (все це, зрозуміло, за відсутності протипоказань ).

Пацієнтам, у яких відзначається наростання гіпотензії після їжі, рекомендують вдень вживати невеликі кількості їжі, а ввечері їсти більше. Кави вранці зменшує гіпотензивну дію сніданку, проте протягом дня пацієнти не повинні вживати кофеїн щоб уникнути розвитку до нього толерантності.

Простагландини викликають вазодилатацію і діурез, і препарати, що блокують синтез простагландінон, зокрема індометацин, можуть викликати пресорний ефект. У деяких хворих з ортостатичної гіпотензією індометацин викликає підвищення артеріального тиску на 20-30 мм рт. ст., і в таких випадках лікування продовжують, призначаючи 25-50 мг препарату 3 рази на добу. Подібним дією може володіти ібупрофен, перевагою якого є менша токсичність порівняно з індометацином.

У ряду хворих з ортостатичної гіпотензією ефективно застосування а-адреноміметиків – ефедрину, мідодріна (Гутрона), метілфен плата (ріталіна) та ін Дані препарати застосовують з великою обережністю, враховуючи можливість артеріальної гіпертензії в положенні лежачи; тому перераховані ліки не призначають у вечірні години . Здатність підвищувати артеріальний тиск має також амезініум метілсульфат.

Дані про застосування при ортостатичноїгіпотензії алкалоїдів ріжків, клонідину і Иохимбин суперечливі.

Існує думка, що серед усього різноманіття препаратів, які пропонуються для лікування ортостатичної гіпотензії, в першу чергу слід мати на увазі флудрокортизон, індометацин, а кофеїн – у вигляді чаю і кави.

Хворим з ортостатичної гіпотензією в результаті вегетативної недостатності рекомендується спати з піднятим головним кінцем (на 5-20 °), що зменшує натріурез і діурез і знижує небезпеку гіповолемії.

У пацієнтів з гіпертонічною хворобою, одержуючих антигіпертензивне лікування, на тлі якого з’являються ортостатичні непритомність, необхідно зменшити дозу судинорозширювальних ліків або впорядкувати ритм їх введення (на основі результатів добового моніторування артеріального тиску).

При сінокаротідних непритомності хворому радять носити одяг, не стискує шию, уникати різких поворотів голови. Якщо це можливо, необхідно усунути освіти в області шиї (рубці, лімфовузли і пр.), здавлюють або дратівливі синокаротидних зону. У важких випадках можлива хірургічна денервація або опромінення області каротидного синуса або (за кардіоінгібіторному типі реакції) – установка кардіостимулятора.

Хворим з невралгією язикоглоткового нерва можна рекомендувати фізіотерапію на область іррадіації болю – у вигляді іонофорезу з новокаїном, йодистим калієм; новокаїнові блокади розгалужень нерва. Іноді поліпшення настає після призначення протисудомних препаратів (фенітоїн, карбамазепін). При продовженні непритомності може знадобитися нейрохірургічне втручання – перерізання гілок нерва, або установка кардіостимулятора.
Особам з атеросклеротичним ураженням прецеребральних судин призначають тривало аспірин у дозі 0,1 г на добу, при важких стенозуючих ураженнях проводиться хірургічна ендартеріектомія.

У ряді випадків навіть при ретельному обстеженні встановити причину непритомності не вдається. У інших хворих (частіше це літні люди) адекватне лікування чинності протипоказань не може бути призначено, так що непритомність триватимуть. Таким пацієнтам слід дати поради з обладнання приміщень, в яких вони знаходяться (м’яке покриття підлоги), та рекомендувати супровід при виході на вулицю.

Comments are closed.