Поперечне і косе положення плоду.

Поперечне і косе положення плоду спостерігаються приблизно в 0,5-0,7% випадків по відношенню до загальної кількості пологів. Їх відносять до неправильних положень. Вісь плода утворює з поздовжньої віссю матки прямий або гострий кут, і плід не має передлежачої частини. При косому положенні плоду голова або тазовий кінець розташовуються нижче лінії, що проходить через гребені клубових кісток. При поперечному положенні всі великі частини плода знаходяться вище цієї лінії. Позиція плода визначається по голівці: при розташуванні голівки плоду зліва перша позиція, справа – друга позиція. Вид плода визначається по відношенню положення спинки до передньої або задньої стінки матки (передній або задній вид).

Причини поперечного і косого положення плоду різноманітні.

1. Надмірна рухливість плода – при багатоводді, в’ялості м’язів передньої черевної стінки у багато.

2. Обмежена рухливість плода – при маловодии, багатоплідності, великому плоді, аномаліях будови матки, наявності міоми матки, підвищеному тонусі матки, при загрозі переривання вагітності.

3. Наявність перешкод до вставляння голівки – передлежання плаценти, наявність міоми матки в області нижнього сегмента, при вузькому тазі.

4. Вроджені аномалії розвитку плода: гідроцефалія, аненцефалія.

Діагностика. Діагноз ставиться на основі візуального огляду: визначають поперечно-овальну або косо-овальну форму живота, низьке стояння дна матки.

При зовнішньому акушерському огляді передлежачої частина плоду визначити не представляється можливим. Великі частини (голівка, тазовий кінець) визначаються при пальпації в бічних відділах матки. За допомогою аускультативного обстеження вислуховується серцебиття плоду в пупкової області.

При вагінальному дослідженні передлежачої частина плоду визначити не вдається, при цьому велике значення приділяється методу УЗД. За пахвовій западині можна визначити, де знаходиться головка плоду.

Перебіг вагітності та пологів. Під час вагітності при неправильних положеннях плоду найбільш частими ускладненнями можуть бути передчасне відходження навколоплідних вод через відсутність внутрішнього поясу прилягання, а також і передчасні пологи. При передлежанні плаценти, яке може стати причиною неправильного положення плоду, можлива кровотеча.

Серед часто зустрічаються ускладнень першого періоду пологів відзначається і раннє відходження навколоплідних вод. Тривалий безводний проміжок, що триває 12 годин і більше, сприяє інфікування плідного яйця, матки і поширенню інфекції на область очеревини. Інтенсивне відходження навколоплідних вод в першому періоді пологів обмежує рухливість плода, може супроводжуватися випаданням пуповини або ручки плода, а також можливо вбивання в малий таз одного з плічок. Цей стан носить назву запущеного поперечного положення плоду. Дуже часто при цьому спостерігається гіпоксія плоду, в ряді випадків призводить до його загибелі. Скоротилася матка зменшує кровопостачання плаценти. Якщо родова діяльність продовжується і плід не просувається по родових шляхах, спочатку перерозтягуються нижній сегмент, а потім відбувається розрив матки.

У виняткових випадках пологи при поперечному положенні плоду можуть закінчитися мимовільно в результаті самоповорота плода в тазове або головне передлежання, самоізворота. Ще рідше можуть відбутися пологи здвоєним тілом при проходженні лонної дуги плічка з ручкою. При цьому послідовно народжуються сідниці, ніжки, а потім весь плечовий пояс і голівка. При пологах здвоєним тілом плід складається в хребті вдвічі, і в такому стані відбувається його народження. Найчастіше такі пологи закінчуються народженням мертвого плоду.

Ведення вагітності та пологів. При вагітності до 34-35 тижнів положення плоду (поперечне або косе) називається нестійким, тому що в цей період плід дуже рухливий. Положення плоду може змінитися і перейти в поздовжнє. У цьому випадку вагітна підлягає ретельному обстеженню для визначення можливих причин аномальних положень плода. Вони можуть внести ускладнення в подальший перебіг вагітності і розродження. При поперечному положенні плоду вагітним пропонується якомога більше лежати на боці в тій же позиції, а при косому положенні – на стороні нижерасположенной великої частини плода. Після 35 тижнів вагітності плід приймає більш стабільне положення. Якщо положення залишилося неправильним, для з’ясування його причини і визначення тактики ведення вагітності та розродження вагітну госпіталізують.

Зовнішній профілактичний поворот плода, часто використовувався раніше, в даний час практично не застосовується зважаючи на неефективність і великої кількості протипоказань. Крім того, в процесі проведення зовнішнього повороту можливі важкі ускладнення: відшарування плаценти, розрив матки.

Операція кесаревого розтину є оптимальним методом розродження при поперечному або косому положенні плоду.

Перший період пологів найбільш сприятливий для оперативного розродження. Іноді при виникненні перших сутичок плід змінює становище на поздовжнє. До початку пологової діяльності показаннями до кесаревого розтину є переношування, передлежання плаценти, передчасне відходження навколоплідних вод, гіпоксія плода, рубці на матці.

При випаданні дрібних частин плода (пуповини, ручки) неприпустима спроба їх вправлення, так як це призводить до інфікування і подовжується час дооператівного розродження.

Ведення пологів через природні родові шляхи можливе лише при глубоконедоношенних плоді.

Поворот плода на ніжку з наступним його вилученням застосовується при вступі породіллі з повним розкриттям шийки матки, живому плоді і збереженою його рухливості. Прогноз в цьому випадку для плода менш сприятливий.

Ембріотомію під загальним наркозом виконується при запущеному поперечному положенні і мертвому плоді.

При наявності інфекційного процесу при тривалому безводному проміжку, якщо плід життєздатний, проводять кесаревий перетин, екстирпацію матки, дренування черевної порожнини, щоб уникнути розвитку перитоніту. В окремих випадках при інфікуванні проводиться операція кесаревого розтину екстраперітонеальним доступом.

При мертвому плоді показано проведення плодоразрушающей операції.

Акушерський поворот – операція, яка дозволяє змінити несприятливе (поперечне, косе, тазове) для перебігу пологів положення плоду на сприятливе (поздовжнє). Розрізняють такі види акушерських поворотів: зовнішній поворот на голівку (рідше на тазовий кінець) і зовнішньо-внутрішній класичний поворот на ніжку при повному відкритті маткового зіва.

Зовнішній поворот плода проводиться після 35-го тижня вагітності з використанням зовнішніх прийомів. Це вплив тільки через черевну стінку без маніпуляцій у піхві. Зовнішній поворот показаний при поперечних і косих положеннях плода, при тазових передлежання. Вплив можна проводити за наявності хорошої рухливості плода, нормальних розмірах таза або його незначному звуженні (істинна кон’югату не менше 8 см), при відсутності гіпоксія плоду, передчасного відшарування плаценти, тобто не показано швидке закінчення пологів.

Зовнішній поворот при повторних вагітностях можна проводити без загальної анестезії. При косих положеннях плода, можливо, буде достатнім поворот вагітної на той бік, в яку відхилена передлежачої частина.

При поперечному і стійкому косому положенні плоду для повороту застосовують спеціальні зовнішні прийоми. Попередньо необхідно підготувати породіллю: вивести сечу, підшкірно ввести 1%-ний розчин промедолу (1,0 мл), укласти на тверду кушетку на спину зі злегка зігнутими ногами, притягнутими до живота. Акушер сідає збоку від вагітної, кладе обидві руки на живіт, причому одна його рука лягає на голівку, обхоплюючи її зверху, а інша – на нижележащую сідницю плода. Потім, обхопивши плід однією рукою, чинять тиск на його головку у напрямку до входу в малий таз. Інша рука штовхає тазовий кінець нагору, до дна матки. Ці впливи проводяться наполегливо, але дуже обережно. При тазових передлежання плода в 29-34 тижні проводиться комплекс спеціальних фізичних вправ, метою якої є виправлення положення плоду. Якщо ефект від проведених вправ не настав, можлива спроба в 35-36 тижнів у стаціонарі операції зовнішнього повороту плода на голівку. Це називається профілактичною поворотом. Він робиться за загальними правилами: сідниці плода зміщують в бік спинки, спинку – в бік головки, а головку направляють до входу в малий таз. Після зробленого повороту необхідний систематичний контроль за станом вагітної. Останнім часом проведення профілактичного повороту оспорюється.

При проведенні зовнішнього повороту можливі ускладнення такого характеру: гіпоксія плоду, передчасне відшарування плаценти. При появі перших ознак ускладнень операцію зовнішнього повороту припиняють, за показаннями проводять оперативне розродження.

Наружновнутренній класичний поворот виконується лікарем-гінекологом, в екстрених ситуаціях може виконуватися акушером. При його проведенні одну руку вводять в матку, іншу кладуть на живіт. При проведенні зовнішньо-внутрішнього класичного повороту плід необхідно повернути на ніжку. До свідчень проведення зовнішньо-внутрішнього класичного повороту плода на ніжку відносяться поперечне положення плоду і небезпечні для матері розгинальні головні передлежання (наприклад, лобне). Як правило, операцію проводять при мертвому плоді, при наявності живого плода переважніше кесарів розтин.

Для проведення наружновнутреннего класичного повороту необхідною умовою є повне відкриття маткового зіва та повна рухливість плода. Цей вид повороту протипоказаний при запущених поперечних положеннях, коли плід нерухомий. До початку проведення повороту необхідно повне випорожнення сечового міхура і обробка зовнішніх статевих органів деззасобами.

Comments are closed.