Пневмоцистоз


Пневмоцистоз (pneumocystosis) – паразитарне ураження легень.


Причини пневмоцистозу

Збудник пневмоцистозу – пневмоцисти Каріна (Pneumocystis carinii) – одноклітинні організми, що відносяться до типу найпростіших (Protozoa). Природними носіями збудників пневмоцистозу є домашні тварини, але можуть бути і люди, що знаходилися в контакті з хворими.

Пневмоцистозом захворюють переважно новонароджені і недоношені діти, рідше діти раннього та старшого віку, ослаблені важкими захворюваннями, зі зниженою імунологічної реактивністю організму (див. іммуннологіческім недостатність), які одержували глюкокортикоїди, імунодепресанти. Зараження відбувається повітряно-крапельним шляхом, можливий і трансплацентарний шлях зараження; описані епідемічні спалахи захворювання.

Патологічний процес при Пневмоцистоз протікає у формі пневмонії інтерстиціальної з локалізацією пневмоцист в міжальвеолярних перегородках, альвеолах, стінках дрібних бронхів. Внаслідок запальної інфільтрації і потовщення стінок альвеол і бронхіол, заповнення їх порожнин пінистої масою відбуваються розриви альвеол, різко порушується газообмін і розвивається гіпоксія.


Симптоми пневмоцистозу

Для клініки пневмоцистозу характерні поступове наростання загальної блідості, ціаноз, задишка, здуття легенів. Температура тіла (без приєднання вторинної інфекції) cубфебрільная або нормальна. З’являється завзятий кашель – сухий або з працею відокремлюваної пінистої мокротою. На грунті рестфаторного ацидозу розвиваються важкі розлади тканинного метаболізму, порушення функції печінки, нирок, зневоднення, легенево-серцева недостатність.

З боку крові часто відзначаються лімфоцитоз і моноцитоз, в гострому періоді може бути нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули крові, підвищується рівень IgM. При фізикальному (аускул’тація та перкусія) дослідженні можуть визначатися коробковий відтінок перкуторного звуку, ослаблене жорстке дихання, хрипи (у невеликій кількості). Рентгенологічно поряд зі здуттям легень виявляють вогнищеві тіні з розмитими межами, часто пов’язані з коренем легень (“ватяні легкі”).


Діагностика та лікування пневмоцистозу

Діагностика пневмоцистозу базується на даних епідеміологічної обстановки, клінічного обстеження, виділення пневмоцист з слизу зіва на 2-му тижні від початку захворювання, наростанні титрів специфічних антитіл у крові хворого. Тривалість захворювання 4-8 тижнів. Ускладнення: пневмоторакс, вторинна бактеріальна пневмонія; після перенесеного пневмоцистозу можливі рецидивуючий ларингіт, бронхіт астматичний.

Лікування – те ж, що і при гострій пневмонії.

Ослабленим дітям і дітям, які отримували іммуносупрессанти, необхідно уникати контакту з тваринами. Показані ізоляція хворих пневмоцистозом та обстеження навколишніх їх осіб на носійство пневмоцист, інші протиепідемічні заходи.

Comments are closed.