Плеврит туберкульозний


Плеврит туберкульозний може виникати контактним (з уражених ділянок легені або лімфовузлів), лімфогенним або гематогенним шляхом.

Запальний процес в плеврі може розвиватися на тлі гіперсенсибілізації організму у хворих первинним, інфільтративним або дисемінований туберкульоз. Плеврит нерідко буває першим проявом туберкульозу, коли ще не виявлена ​​локалізація патологічного процесу.


Симптоми плевриту туберкульозного

За клінічними проявами плеврит туберкульозний (сухий і ексудативний) в основному відповідає плевриту іншої етіології. Виразність окремих симптомокомплексов залежить від віку дитини, ступеня специфічної сенсибілізації, характеру проявів туберкульозу і морфологічних змін в плеврі. Виділяють клінічні форми плевриту туберкульозного: алергічний, перифокальний і туберкульоз плеври.

Плеврит туберкульозний алергічний виникає у дітей з первинним туберкульозом легень, високою чутливістю до туберкуліну. Характерні гострий початок, болі в грудній клітці, швидко наростають задишка, інтоксикація. Випот серозний, містить велику кількість лімфоцитів та еозинофілів; в крові – прискорення ШОЕ і еозинофілія.

Плеврит туберкульозний перифокальний розвивається при залученні в патологічний процес вісцеральної плеври з боку субплеврально розташованого туберкульозного вогнища, а також при туберкульозі трахеобронхіальних лімфовузлів. Протікає на тлі помірної чутливості до туберкуліну, супроводжується фібринозним або серозно-фібринозним випотом, плевральними нашаруваннями. Особливості клінічних проявів: розвивається менш гостро, ніж алергічний плеврит, триваліше зберігається підвищена температура; в клітинному складі випоту переважають лімфоцити.

Туберкульоз плеври характеризується утворенням на плеврі різної величини туберкульозних вогнищ, супроводжується випотом в плевру, гострим або підгострим перебігом; нерідко має місце поєднання плевриту з туберкульозним процесом іншої локалізації, що і визначає особливості клініки захворювання. У крові – лейкоцитоз з лимфопенией, збільшення ШОЕ.


Діагностика плевриту туберкульозного

Діагностика плевриту туберкульозного грунтується на даних анамнезу (контакт з хворим на туберкульоз), клінічних проявах, даних рентгенологічних досліджень і туберкулінодіагностики, результати дослідження плеврального ексудату. Важливий діагностична ознака – характер ексудату, отриманого при пункції плевральної порожнини. Характерний серозний ексудат з відносною щільністю до 1022 і вмістом білка від 3 до 6%. У клітинному складі переважають лімфоцити. При посіві можуть виявлятися туберкульозні палички. Перебіг і результат плевриту залежать від характеру основного туберкульозного процесу.

При дисемінованому туберкульозі плеврит може рецидивувати, ексудат буває геморагічним, що тривало не розсмоктується. При прориві в плевральну порожнину казеозних мас з розплавився вогнища або каверни можливі найважчі ускладнення у вигляді гнійного плевриту – емпієми і спонтанного пневмотораксу.


Лікування плевриту туберкульозного

Важливе значення мають раціональний санітарно-гігієнічний режим, збалансоване повноцінне харчування. При великих випоту – лікувальні пункції з видаленням ексудату і введенням в плевральну порожнину туберкулостатичних засобів.

При вираженій гіперсенсибілізації необхідні: гормональна терапія; лікувальні дози аскорбінової кислоти та інші вітаміни; тривала поєднана антибактеріальна терапія.

При неефективності консервативної терапії показане хірургічне лікування (плевректомія, плевропульмонектомія); обов’язково – етапне санаторно-курортне лікування.

Comments are closed.