Підгостра форма радіаційного ураження. Хронічна форма радіаційної виразки.

Підгостра форма має найбільш сприятливий перебіг. Ця форма характерна для виразок, не проникають за межі власне шкіри. Загоєння йде шляхом утворення грануляційної тканини та епітелізації. Як і при інших типах посттравматичної регенерації, репаративна фаза променевої виразки супроводжується запальної ексудативної реакцією. Остання відіграє важливу роль в загоєнні виразки за рахунок формування лейкоцитарного валу. При цьому новоутворення молодої сполучної тканини і епітелізація відбуваються під лейкоцитарним валом.

Результатом таких виразок є атрофічний шкірний рубець, який позбавлений волосяного покриву і нерівномірно пігментований. Мікроскопічно будова шкіри в області рубця порушено. Епідерміс – з явищами гіперкератозу, часто гіпертрофований, відзначаються скупчення гідропічної змінених клітин. Власне шкіра позбавлена ​​дериватів, сосочковий і сітчастий шари не контуріруются; тканину представляється складається з потовщених колагенових волокон і значної кількості клітин фібробластичного ряду; еластичні волокна не визначаються. Рубцева тканина слабо васкулярізована, містить велику кількість новостворених хаотично розташованих нервових волокон.

Хронічну форму течії мають променеві виразки при радіаційному ураженні підшкірної жирової клітковини і м’язової тканини. У таких випадках грануляційна тканина некротизується і спільно з оточуючими тканинами являє собою щільний важко відокремлюваний шар некрозу, іноді з гнійним вмістом, внаслідок чого виразкова поверхня має брудний сірувато-бурий вид.

Після відторгнення відмерлих тканин і очищення виразкової поверхні наступає вторинний процес новоутворення сполучної тканини. Однак грануляції незабаром набувають млявий характер і знову піддаються некрозу. Такі виразки мають затяжний, хронічний характер перебігу, нерідко з виходом у незагойна трофічну виразку. Якщо виразки локалізуються на кінцівках, то вони часто поєднуються з остеопорозом внаслідок глибокого променевого ураження не тільки м’яких тканин, а й кісток.
радіаційне ураження

Мікроскопічне дослідження виявляє досить характерну картину. Під шаром омертвілих тканин сполучна тканина знаходиться в стані різного ступеня зрілості. Відмінною рисою є наявність ділянок сформованого фіброзного шару з невеликою кількістю фібробласгов. Між цими ділянками спостерігають розростання пухкої сполучної тканини і новоутворені капіляри (вогнища грануляційної тканини).

Судово-медичне значення. Особливості заподіяння місцевої радіаційної травми, своєрідність клінічного перебігу та морфологічних проявів променевих поразок обумовлюють необхідність комплексного судово-медичного дослідження і оцінки з обов’язковим урахуванням характеру та динаміки патоморфологіческнх змін. Тому дане дослідження має важливе значення в судово-медичній експертизі променевих поразок.

У більшості випадків судово-медична експертиза місцевих променевих уражень стосується живих осіб. Тому найбільш частими об’єктами гістологічного дослідження можуть бути біопсійний матеріал, посічені при хірургічній обробці променеві виразки, а також ампутовані кінцівки. Прижиттєво взятий матеріал дасть можливість застосовувати широкий круг гістологічних та гістохімічних методик. Мікроскопічне дослідження біопсійного матеріалу на різних етапах патологічного процесу дозволяє виявляти динаміку морфологічних змін, що вельми важливо для експертної оцінки тяжкості ураження і його прогнозу (ерітемной-бульозна і виразково-некротична реакції).

При епіляційної і ерітемной реакціях це дослідження для експертних цілей не застосовують. У зв’язку з тим що радіаційний вплив людина не відчуває, в практиці можуть зустрітися випадки, коли радіаційна травма залишається непоміченою постраждалим. У цих випадках судово-медична експертиза повинна встановити радіаційний генез наявного поразки. Дані мікроскопічного дослідження, що виявляють характерні зміни, дають цінну інформацію для судово-медичної діагностики. Крім цього, патоморфологічні зміни, що характеризують стадію розвитку променевого ураження, мають значення для вирішення питання про давність заподіяння радіаційної травми.

Одним з основних критеріїв при судово-медичної кваліфікації ступеня тяжкості променевих уражень є доза опромінення. Вона, як відомо, визначається дозиметричним методом. Проте ці дані необхідно буває зіставити з патоморфологічними. Слід також підкреслити, що результати мікроскопічного дослідження, що відображають глибину і характер променевого ураження, беруть до уваги при встановленні фізичних властивостей джерела іонізуючого випромінювання.

Патогістологічний діагноз, який є частиною комплексної судово-медичної оцінки променевого ураження, слід формувати з урахуванням відомих обставин справи та вивчення клінічного перебігу процесу.

Comments are closed.