PI3Kg (PI3K гамма): активація комплексом бета-гамма субодиниць G.

Фосфоінозитиду-3-кінази (РI3К) діють на ліпіди, каталізує додавання фосфату на третю позицію інозітольного кільця фосфатидилінозитолу (РІ), РI-4-монофосфату, і РI-4 ,5-бісфосфат [Wymann. ea 1998]. Найбільш добре вивчена PI3Ka, яка бере участь у передачі сигналу від різних тірозінкіназной рецепторів [Wymann. ea 1998]. Навпаки, серпентинової рецептори здатні активувати PI3Kg (РI3-кіназу гамма) [Bernstein, ea 1998, Hirsch, ea 2000, Stephens, ea 1994, Stoyanov, ea 1995], яка переважно експресується в гематопоетичних клітинах. Ця активація відбувається через комплекс бета-гамма субодиниць (комплекс BG (бета-гамма субодиниць G білка) трехсуб’едінічних G-білків, здатний зв’язувати РI3-кіназу гамма безпосередньо [Stoyanov, ea 1995, Leopoldt, ea 1998] або через адапторною білок р101 [Stephens , ea 1997, Krugmann, ea 1999]. Комплекс BG може активувати РI3-кіназу просто за рахунок її перенесення на плазматичну мембрану, де знаходяться ліпіди – субстрати РI3-кіназ. Ця модель підтверджується дослідами, в яких викликана штучно локалізація РI3-кінази у на плазматичною мембрані приводила до постійного синтезу РIРЗ [Bondeva, ea 1998].

Було продемонстровано, що РI3-кіназа у може фосфорилювати не тільки ліпіди, але й білки. Саме ця серин-треонінкіназная активність РI3-кінази у необхідна і достатня для подальшої активації МАР-кінази (МАРК) [Bondeva, ea 1998]. Механізм, який активує здатність РI3-кінази фосфорилювати білки, неясний. Відомо лише, що для його запуску потрібно розташування РI3K-g не на мембрані, а в цитозолі [Bondeva, ea 1998, Wymann, ea 1999]. Було зроблено припущення, що РI3-кіназа у може бути функціональним гомологом комплексоутворюючі білка дріжджів Stе5 [Lopez-Ilasaca, ea 1997, Rubio, ea 1997].

Для вивчення ролі РI3-кіназ у функціонуванні нейтрофілів використовувався високоспецифічного ковалентний інгібітор PI3K, вортманнін [Wymann, ea 1996, Stoyanova, ea 1997]. Викликуване додаванням fMLP освіту і поперечне зв’язування актинових філаментів в нейтрофілах знижується вортманніном на 20 і 50% відповідно [Arcaro, ea 1993, Niggli, ea 1997]. Описано, що адгезія нейтрофілів після додавання IL-8 теж запобігається вортманніном [Knall, ea 1996]. Вплив вортманніна на хемотаксис нейтрофілів сильно залежить від постановки експерименту і при використанні fMLP або IL-8 в якості хемоаттрактантов варіює від нульового [Thelen, ea 1995] до повного інгібування [Niggli, ea 1997, Knall, ea 1997]. Описано також часткове інгібування хемотаксису вортманннном (при використанні MIP-2, CINC-1 і РАF в якості хемоаттрактантов [Xiao, ea 1998]). Вортманнін також здатний блокувати стимуляцію хемоаттрактантамі дихального вибуху і екзоцитозу нейтрофілів [Arcaro, ea 1993, Baggiolini, ea 1987]. Існують припущення, що не тільки PI3Kg, але й інші РI3-кінази можуть бути активовані трехсуб’едінічнимі G-білками [Katada, ea 1999, Vicente-Manzanares, ea 1999, Murga, ea 2000, Belisle, ea 2001].

З метою остаточно з’ясувати значення цього ферменту у функціонуванні нейтрофілів, були виведені миші, позбавлені гена РI3Kg [Li, ea 2000, Hirsch, ea 2000, Sasaki, ea 2000]. Виявилося, що нейтрофіли цих мишей не можуть синтезувати РIРЗ і активувати протеінкнназу B у відповідь на стимуляцію хемоаттрактантамі; окислювальний вибух після додавання fMLP теж сильно пригнічений. Після додавання fMLP або IL-8, нейтрофіли без РI3K-g полімеризують менше актину і слабкіше прилипають до фібронектину у порівнянні з клітинами дикого типу [Hirsch, ea 2000, Katanaev, ea 2000]. І найважливіше, здатність нейтрофілів і макрофагів до хемотаксису виявилася значно зниженою після видалення РI3-кінази g [Li, ea 2000, Hirsch, ea 2000, Sasaki, ea 2000], що демонструє ключову роль РI3-кінази у в здатності клітин до руху.

Comments are closed.