Первинний гіпогонадизм, викликаний протипухлинною терапією.

Протипухлинні препарати та опромінення ушкоджують переважно сперматогенний епітелій, що приводить до ізольованої азооспермії і безпліддя. Однак нерідко після протипухлинної терапії з’являються симптоми, зумовлені порушенням функції або пошкодженням клітин Лейдіга: гінекомастія, зниження статевого потягу, імпотенція:

– Алкілуючі препарати, що застосовуються в поліхіміотерапії, надають пряму токсичну дію на клітини Лейдіга. До таких препаратів належать циклофосфамід, хлорметін, кармустин, ломустін, мелфалан, тіоТЕФ. Поліхіміотерапія гострого лейкозу і лімфогранулематозу у хлопчиків пубертатного віку приводить до зниження рівня тестостерону та підвищення базального рівня ЛГ. Навпаки, у дорослих, які отримували алкілуючі препарати, рівень тестостерону нормальний, а порушення функції клітин Лейдіга підтверджується тільки посиленням секреції ЛГ у відповідь на введення гонадоліберину.

– Антиандрогени (нілутамід, флутамід) викликають резистентність до тестостерону. Рівень тестостерону в сироватці при цьому може підвищуватися або залишається нормальним. Інші побічні ефекти антиандрогенну – гінекомастія і зниження статевого потягу.

– Опромінення в дозі більше 0,2 Гр призводить до первинного гіпогонадизму. Припускають, що придушення секреції тестостерону викликано зменшенням кровотоку в яєчках. Показано, що у хлопчиків препубертатного та пубертатного віку, що зазнали спрямованому опроміненню пахових лімфовузлів, розвивається хронічний дефіцит тестостерону. Навпаки, у дорослих хворих зниження рівня тестостерону після опромінення зазвичай минуще.

Comments are closed.