Ожина сиза

За латині Rubus fruticosus

Інші назви: ожина
У фармацевтиці називають листя ожини. Використовуються листя, менше плоди і коріння, які збирають у травні-червні.
Ожина має вигляд невеликого чагарника, висота якого може бути 1,5 м. Примітна дугастими пагонами, на яких сизуватий наліт і гострі шипи. Листок у ожини трійчастий з пушком, верхня його сторона зелена, а нижня – біла. Квітки білого кольору, їх суцвіття – щитковидні. Примітна схожість плоду – складної кістянки з малиною, але колір у ожини – фіолетово-червоний або чорно-фіолетовий.
У ряді країн Європи ожину застосовують як в’яжучий, кровоспинний, жарознижувальний, протизапальний, заспокійливий, ранозагоювальну, сечогінну, глистогінний, кровоочисний засіб. Експериментальним шляхом було встановлено, що існує противірусну дію екстракту листя ожини по відношенню до вірусу герпесу. Народна медицина знайшла застосування ожині при лікуванні недуг вражаючих верхні дихальні шляхи (бронхіти, трахеобронхіти, пневмонія, грип), нирки, печінка. Ожиною лікують гастрити, ентероколіти, діарею, анемію, хвороби суглобів, шлункові кровотечі, підвищену нервову збудливість, задишку, гіпертонію і атеросклероз. Лишай, виразки і гнійні рани лікують прикладанням подрібненого листя ожини. Ожиновий чай покращує обмін речовин і склад крові, за умови його тривалого прийому. Свіжі ягоди ожини і сік – прекрасний полівітамінний загальнозміцнюючий препарат, який використовують при авітамінозах і як легке проносне. У клімактеричному періоді дуже допомагає як заспокійливий і загальнозміцнюючий засіб ожиновий чай. Відваром з коренів користуються як сечогінним засобом.

Comments are closed.