Оцінка і діагностичний підхід при порушеннях росту у дітей


Для оцінки прогнозу дитини з порушеннями росту необхідний ще один важливий крок – клінічне спостереження. Його можна проводити амбулаторно, якщо порушення зростання не настільки значні, що загрожують життю, і якщо лікар упевнений у високій якості догляду за дитиною. Проте найчастіше потрібен нагляд у стаціонарі. Ідеальним варіантом клінічного спостереження є відвідування на дому, але часто це неможливо. Метою спостереження є верифікація симптомів, виявлених при зборі анамнезу, оцінка відносин між дитиною та її батьками або опікунами, спостереження розвитку дитини в динаміці, залучення батьків або опікунів дитини в спеціалізоване лікування дитини і догляд за ним, включаючи корекцію харчування. Якщо на підставі анамнезу, клінічного та лабораторного обстеження у хворого підозрюється органічне Захворювання, для додаткового обстеження необхідна госпіталізація.

Спостереження за дитиною протягом навіть одного тижня дозволяє достовірно оцінити масу тіла дитини і достатність харчування. Якщо в умовах адекватного харчування та догляду у хворого відновлюється нормальне збільшення маси тіла, то, найімовірніше, однією з причин порушення росту є психосоціальний збіднення оточення дитини та енергетична недостатність харчування.
Втім навіть відсутність такої надбавки протягом одного тижня не виключає присутності цих причин.

Оцінка стану хворих з порушеннями росту в лікарні або амбулаторних умовах часто полегшується при підключенні до неї фахівців різних спеціальностей. Ними можуть бути дієтолог, дитячий лікар, психолог, фахівець з реабілітації або фізіотерапії, працівник служб соціального забезпечення, патронажна сестра або дитяча медична сестра, логопед, вихователь дітей молодшого віку. Кожен з них повинен дослідити дитини з точки зору своєї спеціальності. У випадках коли причиною порушення росту є збіднення психоемоційної сфери дитини, навіть однократна проста зустріч кваліфікованого лікаря з батьками або опікунами дитини не тільки дає ключі до діагнозу, але і стає першим лікувальним заходом.
За період спостереження може виявитися нова клінічна симптоматика. При частих зустрічах лікаря з родиною дитини може виникнути необхідність нових втручань, наприклад передача дитини під опіку. Саме лікар, який відвідує дитини, зобов’язаний правильно оцінити ситуацію та рекомендувати подальші додаткові дослідження, зміни харчування, програми стимуляції, реабілітації дитини та періодичного медичного контролю. Батькам або опікунам дитини часто необхідні дуже докладні інструкції, що стосуються харчування, ігри з дитиною, приміщення його в певне положення після прийому їжі для запобігання стравохідного рефлюксу і подальшої блювоти.

ВИСНОВКИ

При оцінці дитини з порушеннями росту необхідні докладний збір анамнезу, повне (клінічне дослідження, мінімальні лабораторні дослідження, якщо немає серйозних підозр на органічне захворювання, і подальша динамічна оцінка отриманих даних у період клінічного спостереження. За час періоду спостереження поряд з аналізом отриманих даних можна провести додаткові діагностичні дослідження. Останнє полегшується, якщо можливе залучення фахівців супутніх дисциплін. У результаті аналізу необхідно виявити, чи викликано порушення росту органічними причинами або психосоціальними (емоційні) чинниками, до яких можна зарахувати і недостатню енергетичну цінність їжі, або ж поєднанням двох зазначених вище причин . Потім в залежності від причини патології проводиться лікування; нерідко воно починається вже в період клінічного спостереження. Незалежно від етіологічного діагнозу адекватна оцінка та лікування дітей з порушеннями росту значно полегшуються при встановленні ефективного контакту між медичними працівниками та батьками або опікунами дитини.

Comments are closed.