Отримання матеріалу для цитології. Біопсія пухлини.

Матеріалом при пункційні методи є пунктати лімфатичних вузлів, кісткового мозку, різних утворень, у тому числі майже всіх внутрішніх органів. Нарешті, цитологічному дослідження піддають відбитки з поверхонь свіжого розрізу оперативно віддаленої або посіченою для гістологічного дослідження тканини, з поверхні секційного матеріалу.

Отримання матеріалу для цитологічного дослідження за допомогою різних пункцій є досить складним і певною мірою травматичним. При пункціях, особливо глибоко розташованих патологічних вогнищ, не завжди вдається потрапити нглой точно в зону змінених тканин. У відношенні пункційна або аспнраціонних біопсій іноді висловлюються мало обгрунтовані припущення про можливу при цьому дисемінації пухлини. Подібні побоювання існують і по відношенню до звичайних відкритої біопсії. Однак загальновизнаним є положення, згідно з яким наявний мінімальний ризик перекривається величезною користю для хворих більш точної морфологічної діагностикою захворювання. Мабуть, у зв’язку з більшою трудністю отримання матеріалу, а можливо, і передбачуваної небезпекою кількість пункційних цитологічних біопсій значно менше кількості ексфоліативних цитологічних досліджень.

Проведення пункції досліджуваного органу вимагає спеціальної підготовки і досвіду. Велике значення має вибір місця виробленого проколу, від чого залежить кількість одержуваного матеріалу і його якість. Досить перспективним у здійсненні точних прицільних пункцій є проведення їх під контролем комп’ютерного томографа.

У численних статтях, а також посібниках, що вийшли за останній час, переконливо показано, що, досліджуючи отримані тим або іншим шляхом у хворих з новоутвореннями мазки, відбитки, центрифугат, можна не тільки встановити наявність пухлинних клітин, але і отримати уявлення про характер новоутворення – про його тканинної приналежності (епітелій, сполучна ткаіь) і навіть про гістологічну структуру.
біопсія пухлини

Немає потреби зупинятися на оцінці так званих рутинних методів забарвлення (всі види панхроматичний забарвлень, включаючи і забарвлення по Папаніколау). Ці методи цілком себе виправдовують, будучи основою практичної цитологічної діагностики, і перш за все пухлин
Однак обмеження тільки рутинними методами забарвлення звужує межі можливостей цитологічного методу діагностики.

Більш легке в порівнянні з біопсією шматочка тканини отримання матеріалу робить цитологічне дослідження методом вибору при необхідності повторного морфологічного контролю за результатами лікування. При цьому аналізі встановлюють наявність і ступінь пошкодження пухлинних клітин або, навпаки, прискорення зростання, зміна гормонального статусу в залежності від гормональної терапії, стежать за динамікою загоєння ран і т. д. Цитологічне дослідження широко застосовується під час операції для термінового вирішення діагностичних завдань (природа патологічного процесу, наявність метастазів пухлини або її проростання в сусідні тканини; наявність клітин пухлини в краях операційного розрізу і т. п.)

Значення такого дослідження особливо зростає при необхідності аналізу пухких, що кришаться мас, кісткових і звапніння тканин або дуже дрібних вогнищ, непридатних для термінового гістологічного дослідження. У цих випадках вивчення відбитків вже через 7-10 хв дає відповідь, що допомагає визначити обсяг і план подальшої операції.
Успішний результат цитологічного дослідження залежить від ретельного дотримання методики отримання та обробки матеріалу.

У деяких випадках для більш об’єктивного судження про характер патологічного процесу проводять кількісний аналіз вказаних показників.

Однак при дослідженні цитологічного матеріалу треба пам’ятати про те, що жодна з морфологічних особливостей, властивих клітині злоякісного утворення, не є специфічною тільки для пухлини. Тільки сукупність ознак може дозволити характеризувати клітини як злоякісні. У зв’язку з цим велике значення мають пошуки нових методів обробки досліджуваного матеріалу. Джерелом, звідки слід черпати сучасні способи обробки матеріалу, є область теоретичної цитології. Джерелом розширення методичного арсеналу клінічної цитології може служити і сучасна патологічна анатомія, широко використовує різні новітні методи морфологічного аналізу.

Дуже складним і принципово спірним питанням є можливість судження по цитологічним препаратам про так звану прогресії пухлинного процесу. І все ж для більшості пухлин питання про можливість судження про наростаючу малігнізації за результатами цитологічного дослідження практично вирішене позитивно.

Comments are closed.