Нирки. Будова нирок. Нефрон. Функції і будова нефрона.

Нирки розташовуються в заочеревинному просторі поперекової області. Зовні нирка покрита сполучнотканинною капсулою. Нирка складається з коркового і мозкового речовини. Кордон між цими частинами нерівна, тому що структурні компоненти коркового речовини вдадуться в мозковий у вигляді колонок, а мозкова речовина проникає в корковое, утворюючи мозкові промені.

Основною структурно-функціональною одиницею нирки є нефрон. Нефрон являє собою епітеліальну трубочку, яка починається сліпо у вигляді капсули ниркового тільця, далі переходить в канальці різного калібру, яка впадає в збірну трубочку. У кожній нирці є близько 1-2 млн нефронів. Довжина канальців нефрона становить 2-5 см, а загальна довжина всіх канальців в обох нирках досягає 100 км.
В нефроне розрізняють капсулу клубочка ниркового тільця, проксимальний, тонкий і дистальний відділи.

Ниркове тільце складається з клубочкової капілярної мережі та епітеліальної капсули. У капсулі розрізняють зовнішню і внутрішню стінки (листки). Остання разом з ендотеліоцитами клубочкової капілярної мережі формує гематонефрідіальний гістіоні. Клубочок капілярної мережі розташований між приносить і виносить артериолами. Приносить артеріола частіше дає чотири розгалуження, які розпадаються на 50-100 капілярів. Між ними є численні анастомози. Ендотелій капілярів клубочкової мережі складається з плоских ендотеліоцитів з численними Фенестра в цитоплазмі розміром близько 0,1 мкм. Фенестрірованного (закінчать) ендотеліоцити представляють собою своєрідне сито. Зовні від ендотеліоцитів розташовується загальна для ендотелію та епітелію внутрішньої стінки капсули базальна мембрана, товщиною близько 300 нм. Для неї характерно тришарове будову.
будову нирок

Епітелій внутрішньої стінки капсули охоплює з усіх сторін капіляри клубочкової мережі. Складається він з одного шару клітин, які називаються подоцітамі. Подоціти мають злегка витягнуту неправильну форму. Тіло подоціти має 2-3 великих довгих відростка, званих цітотрабекуламі. Від них в свою чергу відходить багато дрібних відростків – цітоподіі.

Цітоподіі представляють собою вузькі циліндричні освіти (ніжки) з потовщеннями на кінці, за допомогою яких вони прикріплюються до базальної мембрані. Між ними є щілиноподібні простору розміром 30-50 нм. Ці щілини мають певне значення в процесах фільтрації при утворенні первинної сечі. Між петлями капілярів клубочкової мережі знаходиться різновид сполучної тканини (мезангії), що містить волокнисті структури та мезангиоцитов.

Епітелій зовнішньої стінки капсули клубочка складається з одного шару плоских епітеліоцитів. Між зовнішньою і внутрішньою стінками капсули є порожнина, в яку надходить первинна сеча, що утворюється в результаті клубочкової фільтрації.

Процес фільтрації є першим етапом мочеобразования. Фільтруються практично всі компоненти плазми крові, за винятком високомолекулярних білків і формених елементів крові. Рідина з просвіту капіляра проходить через фенестрірованного ендотеліоцити, базальг ную мембрану і між цітоподіі подоцитів з їх численними фільтраційними щілинами, прикритими діафрагмами, в порожнину капсули клубочка. Гематонефрідіаль-ний гістіоні проникний для глюкози, сечовини, сечової кислоти, креатиніну, хлоридів і низькомолекулярних білків. Ці речовини входять до складу ультрафільтрату – первинної сечі. Велике значення для ефективної фільтрації має різницю діаметрів приносить і виносить клубочкових артеріол, що створює високу фільтраційне тиск (70-80 мм рт. Ст.), А також велика кількість капілярів (близько 50-60) в складі клубочка. У дорослому організмі протягом доби утворюється близько 150-170 л первинного фільтрату (сечі).

Настільки ефективна фільтрація плазми, яка здійснюється нирками практично безперервно, сприяє максимальному видаленню з організму шкідливих продуктів метаболізму – шлаків. Наступним етапом мочеобразования є зворотне всмоктування (реабсорбція) необхідних організму сполук (білків, глюкози, електролітів, води) з первинного фільтрату з утворенням остаточної сечі. Процес реабсорбції відбувається в канальцях нефрона.

У проксимальному відділі нефрона розрізняють покручену і пряму частини канальця. Це найдовший ділянку канальців (близько 14 мм). Діаметр проксимального звивистих канальців становить 50-60 мкм. Тут відбувається облігатна реабсорбція органічних сполук за типом рецепторно-опосередкованого ендоцитозу за участю енергії мітохондрій. Стінка проксимального канальця складається з одношарового кубічного мікроворсінчатого епітелію. На апікальній поверхні епітеліоцитів знаходяться численні мікроворсинки довжиною 1-3 мкм (щіткова облямівка). Число мікроворсинок на поверхні однієї клітини досягає 6500, що збільшує активну всмоктувальну поверхню кожної клітини в 40 разів. В плазмолемме епітеліоцитів між мікроворсинки є поглиблення з адсорбованими макромолекулами білків, з яких формуються транспортні бульбашки.

Загальна поверхня мікроворсинок у всіх нефронах становить 40-50 м2. Другою характерною особливістю будови клітин епітелію проксимального канальця є базальна смугастість епітеліоцитів, утворена глибокими складками плазмолеми і закономірним розташуванням між ними численних мітохондрій (базальний лабіринт). Плазмолемма епітеліоцитів базального лабіринту має властивість транспорту натрію з первинної сечі в міжклітинний простір.

Comments are closed.