NO як внутрішньоклітинний месенджер.

Одне з найбільш дивних відкриттів останнього десятиліття – встановлення ролі NO як внутрішньоклітинного месенджера. Він утворюється при окисленні L-аргініну гемовим білком – NO-синтазою (NOS). NO має властивості класичного месенджера. Швидко діфундірут, є короткоживущим, може легко перетинати мембрану, потрапляти в сусідні клітини без участі рецепторів і активувати в них ряд процесів.

В м’язових нейронах кишкової тканини nNOS активується входом Са2 +. Утворений NO дифундує в сусідні гладко м’язові клітини, де активує розчинну гуанілатциклазу, проізводенний нею cGMP, активує PKG, що призводить до пониження рівня Са2 + і розслабленню м’яза, (рис 5.8).

У серцево-судинної тканини eNOS в клітинах ендотелію активується Са2 + схожим чином, що призводить до розслаблення гладкої мускулатури судин і зменшення кров’яного тиску.

В ЦНС nNOS розташована поблизу NMDA глутаматного рецептора, тому вона може швидко й інтенсивно відповідати на вхід Са2 + при відкритті каналу. NO може або посилювати інтенсивність процесів, або пригнічувати їх. Прикладом придушення процесу при активації NOS є ефект NO на Са2 + гомеостаз. Багато ефекти NO обумовлені cGMP та наступною активацією PKG. Вона може фосфорилювати і інактивувати PLC і IP3 рецептор і модулювати SOC канали. Вона також інгібує звільнення Са2 + у багатьох клітинах (але не в ендотелії і печінки).

Нарешті в яйцях морського їжака генерація сADP-рибози – активатора RR рецептора є cGMP-залежним. Як ці дії координуються, не відомо.

Comments are closed.