Німодипін.

Німодипін (nimodipine) – найбільш вивчений дериват дигідропіридинів – жиророзчинний і легко проникає через гематоенцефалічний бар’єр препарат [Allen GS, Ahn US 1983, Gotoh O., Mohamed A. 1986, Greenberg J.H., Uematsu D. 1990, Mabe H., Nagai H. 1986, Uematsu D., Greenberg J.H. 1989, van den Kerckhoff W., Rewers L.R. 1985]. Доведено, що основним терапевтичним властивістю німодипіну є запобігання судинного спазму після субарахноїдального крововиливу при введенні його внутрішньо (перорально) і внутрішньовенно [Allen GS, Ahn US 1983, Desbourdes JM, Ades PE 1989, Німодипін: терапевтичні властивості, список літератури]. Перші клінічні випробування німодипіну при гострому ішемічному інсульті дали обнадійливі результати [Gelmers HJ 1984, Gelmers H.J., Garter K. 1988, Heiss W.D., Holthoff V. 1990]. Однак наступні дослідження не підтвердили значущого позитивного дії препарату на клінічний результат інсульту. Достовірне зниження вираженості неврологічного дефіциту на тлі перорального прийому німодипіну (на 38% у порівнянні з плацебо) відзначали лише у випадках початку терапії протягом перших 12 годин після розвитку інсульту [Mohr JP, Orgogozo JM 1994]. На противагу цьому спостерігали достовірне погіршення прогнозу інсульту при відстроченому початку терапії, через 24 годин від дебюту захворювання або пізніше. Отримані результати з’явилися передумовою для вивчення ефективності раннього застосування оральних форм німодипіну, в межах 6-годинного діапазону. Але це дослідження не підтвердило позитивного впливу препарату на клінічний результат інсульту [Limburg M. 1996, Horn J., Haas R. 1999].

Багато досліджень були присвячені вивченню ефективності внутрішньовенного введення німодипіну при гострому ішемічному інсульті [Boast CA, Gergard SC 1988, Hasegawa Y., Fisher M. 1994, Muir K.W., Lees K.R. 1996, Wahlgren N.G. et al. 1997], [Bridgers S.L., Koch G. 1991, Wahlgren N.G., MacMahon D. 1994], [Norris J.W., LeBrun L.H. 1994]. Поліпшення стану на фоні застосування німодипіну було зафіксовано тільки в підгрупі хворих з вихідним (на момент госпіталізації) станом середньої тяжкості при початку лікування в перші 12 год Крім того, було виявлено, що внутрішньовенне введення німодипіну викликало серйозний побічний ефект – дозозалежне зниження систолічного і діастолічного АД, що прямо корелювало з частотою несприятливих наслідків і збільшенням летальності.

Comments are closed.