Невідкладна допомога при ангінозному статусі, при інфаркті міокарда


1. Нейролептаналгезія:
Sol. Phentanyli 0,005% – 2,0; Sol. Droperidoli 0,25% – 2,0 мл внутрішньовенно струменево.
Дроперидол – препарат з групи нейролептиків. Посилює аналгетичну дію фентанілу та інших анальгетиків. Володіє протишокових і протиблювотну дію.
Особам старше 60 років або масою менше 50 кг, або з супутніми захворюваннями легенів у стадії легеневої недостатності дозу фентанілу рекомендується зменшити до 1 мл.
Доза дроперидола залежить від вихідного артеріального тиску.
При систолічному тиску до 100 мм рт. ст. – 1 мл;
– Від 100 до 120 мм рт. ст. – 2 мл;
– Від 120 до 160 мм рт, ст. – 3 мл;
– Вище 160 мм рт. ст. – 4 мл.
Фентаніл з дроперидол вводяться внутрішньовенно повільно у фізіологічному розчині протягом 3-4 хв.
За відсутності фентанілу (або поганий його переносимості) з дроперидол можна поєднувати один з таких препаратів:
• 0,5-1 мл 1% розчину морфіну;
• 1-2 мл 2% розчину промедолу;
• 1-2 мл 0,75% розчину дипидолор.

Дія нейролептаналгезии (одноразового введення середніх доз препаратів) починається відразу після ін’єкції, досягає максимуму через 3-5 хв і триває приблизно 30 хв.
Нейролептаналгезія усуває болі не у всіх хворих (близько 60%), що змушує призначати препарати повторно. Повторне введення тих же препаратів можливе через 20 хв в менших дозах. Наркотичні анальгетики можуть пригнічувати дихальний центр, що проявляється розвитком періодичного дихання. У таких випадках слід вводити дихальні аналептики.
2. Призначення гепарину внутрішньовенно струменевий в дозі 10-15 тис. ОД. Далі гепарин вводиться внутрішньовенно крапельно зі швидкістю приблизно 1000 ОД на годину. Введення гепарину проводиться під контролем активного часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) або часу згортання крові по Бюркера. АЧТЧ слід підтримувати на рівні, в 1,5-2 рази перевищує вихідний; час згортання крові має збільшитися до 10-11 хв.
3. При неефективності вищеперелічених заходів дається наркоз закисом азоту з киснем: інгаляція чистого кисню протягом 3 хв, потім – вдихання закісно-кисневої суміші (80% азоту + 20% кисню); після засипання хворого переходять на підтримуючу концентрацію (50% закису азоту + 50 % кисню).

Comments are closed.