Непритомність


Непритомність (синкопальний стан, синонім «синкопе», грец. Synkope) – втрата свідомості в результаті раптового зменшення мозкового кровообігу нижче рівня, необхідного для забезпечення мозку киснем і глюкозою. Непритомність може проявлятися раптовою втратою свідомості, але в ряді випадків йому передує переднепритомний (пресинкопальні) стан, позначаються як ліпотімія (лат. lypothimiu). Цей стан характеризується раптовим легким затуманиванием свідомості, відчуттям «нудоти», обший слабкості. У хворих може відзначатися запаморочення, шум у вухах і голові, позіхання, похолодання рук і ніг, нудота, неприємні відчуття в епігастрії. Спостерігається блідість шкірних покривів, нерідко – підвищене потовиділення, малий пульс, зниження артеріального тиску, гіперпное, тахіпное. Тривалість липотимии кілька секунд, слідом за цим відбувається втрата свідомості. За наявності предобморочного стану хворий падає повільно («осідає»). При раптовій втраті свідомості падіння відбувається швидко і може заподіяти удари і травми. Під час непритомності у пацієнтів спостерігається слабкий пульс, дихання поверхневе, артеріальний тиск різко знижений, відзначається розширення зіниць, відведення очних яблук догори, дифузна м’язова гіпотонія. Сухожильні та шкірні рефлекси не викликаються.

Зазвичай непритомність триває 8-10 с. рідше він триває кілька десятків секунд, і в цьому випадку у хворого можуть з’являтися судоми, іноді спостерігається мимовільне сечовипускання. Після непритомності деякий час зберігається загальна слабкість, нудота, дискомфорт в черевній порожнині.

У більшості випадків непритомність є наслідком вираженої транзиторної гіпотензії, яка може виникати або на тлі рефлекторних впливів, що викликають розширення судин (рефлекторні непритомність), або розвивається в результаті різкого зменшення викиду крові шлуночками серця (кардіогенний непритомність). Проте в деяких випадках навіть невелике зниження артеріального тиску може призводити до непритомності, що буває у хворих з різким зменшенням кровопостачання мозку в результаті стенозуючих уражень прецеребральних артерій.

У розвитку непритомності нерідко беруть участь кілька патогенетичних механізмів. Наприклад, при рефлекторних непритомності, окрім розширення судин, може спостерігатися виражена брадикардія і періоди асистолії.

Прогноз при непритомності в більшості випадків сприятливий, але іноді вони можуть бути і безпосередньою причиною загибелі хворих – у тих випадках, коли спостерігається тривала ішемія мозку. У цілому прогноз менш сприятливий у літніх хворих і у пацієнтів з раптово наступаючої втратою свідомості (що частіше спостерігається при кардіогенних непритомності).

З хворими, що страждають непритомністю, лікарю доводиться стикатися досить часто. Вважають, що непритомність виникають майже у 3% осіб старше 30 років, але вони нерідко спостерігаються також у підлітків і молодих людей.

Comments are closed.