Недостатність (дефіцит) альфа1-антитрипсину.

Альфа-1-антитрипсину дефіцит (MIM 107400) фенотипічно проявляється розвитком емфіземи, бронхіту, бронхоектазів, а також тяжкістю дихальної недостатності (Gadek JE, 1983; Crystal RG, 1990).

У дорослих гомозиготних хворих з недостатністю альфа1-антитрипсину часто розвивається емфізема легенів. Недостатність альфа1-антитрипсину підозрюють, якщо при електрофорезі сироватки не виявляють агглобулінов (в нормі альфа1-антитрипсин становить 90% цієї фракції). Діагноз підтверджують за допомогою прямого визначення альфа1-антитрипсину.

Існує безліч ізоформ альфа1-антитрипсину, що розрізняються по електрофоретичної рухливості в крохмальному гелі. Вже виявлено 75 алелів гена альфа 1-антитрипсину, але захворювання проявляється тільки у володарів алелей Z і S. В основі генетичного дефекту лежить заміна одного нуклеотиду. Так, в аллель Z гуанін замінений аденін, в результаті чого в молекулі альфа1-антитрипсину глутамінова кислота в положенні 292 замінено лізином. У деяких хворих в гепатоцитах виявляють ШИК-позитивні кулі. Приблизно у 10% дітей, гомозиготних по аллелю Z, відзначається важке ураження печінки, включаючи гепатит у новонароджених і прогресуючий цироз печінки. Вважають, що 15-20% хронічних гепатитів у грудних дітей обумовлені недостатністю альфа1-антитрипсину. У дорослих недостатність альфа 1-антитрипсину найчастіше приводить до дрібновузлового цирозу печінки, який з часом може перейти в великовузлового цироз печінки, протікає безсимптомно і іноді призводить до розвитку печінковоклітинного раку.

Частота ураження печінки не залежить від частоти ураження легень.

Comments are closed.