Нав’язливі стани.


Нав’язливий стан: визначення, варіанти перебігу і причини розвитку

Нав’язливий стан (синоніми: обсесивно-компульсивний розлад; нав’язливість; синдром нав’язливості; невроз нав’язливості) – це захворювання, викликане психотравмою, а також нерідко виникає у людей з певними акцентуаціями особистості. Нав’язливі стани проявляються у вигляді мимоволі вторгаються в свідомість образів, думок, почуттів або дій, необгрунтованість яких хворим розуміється і з якими хворі борються, але подолати їх самостійно не можуть.
Варіанти перебігу нав’язливого стану

Одноразовий напад хвороби.
Чергування загострень і ремісій.
Безперервний перебіг з періодичним посиленням симптоматики.

Недосипання, алкоголь і соматичні захворювання провокують загострення.
Що є причиною нав’язливого стану
Причиною нав’язливого стану є психотравма. Це може бути:

Одноразова сильна психотравма (смерть близької людини, розлука, у батьків при важкому захворюванні їх дитини тощо).
Интрапсихический конфлікт – конфлікт між обов’язком і відповідальністю.
Тривало існуюча несильна психотравма.
Постійне знаходження в психотравмуючої ситуації (дратівливе керівництво в колективі, погані матеріально-побутові умови, життя в одній квартирі зі свекрухою за відсутності взаєморозуміння і пр.).
Поведінкова причина (в певному місці відбулися якісь психотравмуючі події, і в майбутньому саме в цьому місці виникає симптоматика нав’язливого стану).

Як проявляється нав’язливий стан

Клінічні прояви нав’язливого стану залежать від того, в якій сфері має місце сама нав’язливість, а також характеризуються загальними рисами і властивостями нав’язливості як такої (синдромом нав’язливості).
Нав’язливий стан: синдром нав’язливості
Синдром нав’язливості характеризується:

Відчуттям чужості змісту мислення і його хворобливості. Людина відчуває дискомфорт через нав’язливого стану, воно його турбує, заважає жити повноцінним життям. Також є чітке розуміння того, що ця нав’язливість не відповідає свідомим процесам даної людини, через що вона й сприймається як чужа (іноді лякає).
Наявністю критики. Людина усвідомлює, що нав’язливий стан не є нормальним.
Боротьбою зі своїм нав’язливим станом. Людина намагається приховувати від оточуючих своє нав’язливе стан, контролювати його, вивчати, пристосовуватися до нього, але все ж самостійно позбавитися від нього не може. Саме тому такі люди частіше за інших звертаються до психологів, психотерапевтів і навіть психіатрам (незважаючи на соціальний страх звернення до фахівця такого роду), щоб отримати відповідну допомогу.

Ці три ознаки нав’язливого стану відрізняють його від захворювань, що відносяться до так званої великої психіатрії (наприклад, таких, як шизофренія).
Нав’язливий стан: сфери нав’язливості
За сферами нав’язливості розрізняють різні нав’язливі стани:

Інтелектуальні.
Емоційні.
Рухові.

Інтелектуальні нав’язливі стани.

Інтелектуальні нав’язливі стани також називаються обсессій або одержимістю. До найбільш поширених інтелектуальним навязчивостям відносяться:

«Розумова жуйка» – сумніви і роздуми з приводу і без нього.
Нав’язливі сумніви – характеризуються поганою фіксацією подій («Вимкнула Чи я праску?» І т.д.).
Нав’язливий рахунок (арітмоманія) – нав’язливий стан рахунку предметів, явищ, людей і т.д. (Наприклад, нав’язливий підрахунок проїжджаючих машин і т.д.).
Нав’язливі уявлення.
Нав’язливе відтворення в пам’яті імен, дат, номерів телефонів, назв.
Нав’язливі спогади – найчастіше непристойного змісту.
Нав’язливі побоювання – найчастіше стосуються можливого невиконання якої функції (професійної, сексуальної і т.д.).
Контрастне нав’язливий стан – процеси, різко контрастують з морально-етичними установками особистості (наприклад, богохульні мили в церкві, думки хорошою дочки про можливу насильницької смерті її батьків і т.п.).

Емоційні нав’язливі стани

Емоційні нав’язливі стани – це специфічні нав’язливі страхи (фобії). Наприклад, страх матері, що вона може завдати шкоди своїй дитині і навіть убити його. Також до цього типу нав’язливих станів відносяться і побутові (культуральні) нав’язливості – боязнь чорних кішок, боязнь числа «13» та ін
Рухові нав’язливі стани
Рухові нав’язливі стани також називаються компульсия. До них відносяться:

Нав’язливе постукування, струшування, клацання.
Нав’язливе миття рук.
Нав’язливе прагнення розкладати предмети в певному порядку.
Тики – стереотипно повторювані мимовільні посмикування м’язів обличчя.

Нав’язливі стани: супутні порушення

Нав’язливі стани, особливо довгостроково існуючі і підлягали тривалої і безуспішною внутрішній боротьбі, також можуть супроводжуватися:

депресіями;
астенією;
аритміями;
безсонням;
невизначеними болями в області серця;
дратівливістю;
зміною характеру.

Нав’язливі стани: у чому їхня небезпека і як діагностувати недугу
Чим небезпечне нав’язливе стан

Нав’язливе стану, як правило, не призводить до небезпечних наслідків. Так, мати, боящаяся вбити свою дитину, все ж ніколи цього не зробить. Але людина, який наполягає на педантичному порядку в домі, здатний невротизована інших членів сім’ї, що може призвести навіть до розпаду сім’ї. Крім того, люди, які страждають нав’язливими станами, мають обмежені можливості для досягнення успіху в соціумі. Тому, звичайно, нав’язливі стани слід, по-можливості, попереджати, а при необхідності – лікувати.
Як діагностувати нав’язливий стан

Діагноз нав’язливого стану поставити досить легко, оскільки хворий критичний і сам зацікавлений в позбавленні від нав’язливого стану. Тому він легко розповідає про свій стан, але при одній умові – довірі до психолога або психотерапевта, адже кожен пацієнт вважає своє нав’язливе стан самим інтимним і болючим.
Як лікувати нав’язливий стан.
Лікування нав’язливих станів методами психотерапії та психокорекції

У лікуванні нав’язливих станів на першому місці стоїть психокорекція та психотерапія, яка дозволяє хворому відчути звільнення від нав’язливого стану, свободу дій і вибору майбутнього.
В якості одних з найефективніших методик себе зарекомендували:

Регресивний гіпноз.
НЛП (нейролінгвістичне програмування).
Самонавіювання.
Еріксонівський гіпноз.

Психотерапія та психокорекція може проводитися без медикаментозного прикриття, так як хворий критичний, а виникнення вторинних розладів, хоч і спровокованих нав’язливим станом, лікування зазвичай не перешкоджає. Нерідко воно саме регресує у міру лікування від нав’язливого стану.
Медикаментозна підтримка при лікуванні нав’язливих станів

Медикаментозне лікування застосовується при наявності супутньої симптоматики, яка, як залишкові явища, може продовжувати турбувати хворого:

При дратівливості призначають екстракт валеріани по 1-2 таблетки 3 рази на день, корвалол, настоянку валеріани, пустирника, кореня півонії – по 20-30 крапель 2-4 рази на день 3-4 тижні, Фітосед, Новопасід.
При депресії – флуоксетин (Прозак), сертралін (Золофт, Золокс), пароксетин (Сероксат, Паксил), циталопрам (Ціпраміл, Ципралекс). Доза підбирається тільки індивідуально.

Профілактика нав’язливого стану.

Життя влаштоване таким чином, що на кожному кроці нас можуть чекати психотравмуючі ситуації. Уникнути їх практично неможливо. За то завжди є можливість без зволікання позбутися нав’язливого стану, звернувшись до психолога або психотерапевта. А це входить в зону відповідальності самої людини за своє психологічне здоров’я.

Comments are closed.