М’язова слабкість: обстеження.
Нерідко буває так, що хворий скаржиться на м’язову слабкість, а обстеження виявляє зовсім інше розлад – наприклад, порушення координації рухів.
Тому необхідно чітко встановити характер початку захворювання, локалізацію м’язової слабкості, а також оцінити супутні симптоми.
Силу м’язів оцінюють кількома способами:
– Перший і найбільш поширений – це прямий метод. Хворого просять виконати рухи, і лікар надає цим рухам опір. Силу кожного м’яза оцінюють за п’ятибальною шкалою, розробленої Британською радою медичних досліджень .
– Другий метод дає непряму оцінку сили м’язів. Наприклад, спостерігають, як хворому вдається утримувати руки витягнутими перед собою. При асиметричних центральних парезах одна з рук починає поступово опускатися, одночасно з’являється пронація передпліччя.
– Третій метод – функціональні проби. Підраховують, скільки разів хворий може присісти, піднятися на лавку, скільки часу може утримувати відведену під прямим кутом руку. Функціональні проби вимагають часу і не дозволяють з’ясувати, яка саме м’яз чи група м’язів вражена, – але вони дають можливість стежити за динамікою захворювання.
При огляді звертають увагу на атрофію або гіпертрофію м’язів, їх тонус, наявність фасцикуляций. Останні краще видно в розслабленій кінцівки, освітленій ззаду. Виявити їх можна і при пальпації. Тонус оцінюють по опору пасивним рухам – з різною швидкістю і в усіх суглобах кінцівки.
При паралічах і парезах спостерігається або спастичність, або зниження тонусу. Ригідність за типом зубчастого колеса, воскова ригідність або паратонія вказують на непаралітичної порушення рухів.