Морфологія інфекції Yersinia enterocolitica. Хвороба Легіонерів у дітей.

Патологічна анатомія вивчена недостатньо, проте наявні в літературі дані свідчать про подібність морфології иерсиниоза, викликаного Y. enterocolitica, з псевдотуберкульозу. На відміну від псевдотуберкульозу ієрсиніоз, викликаний Y. enterocolitica, має більш тяжкий перебіг. Септична форма може протікати хвилеподібно з рецидивами, смертність досягає 50% [Mollaret H. H. et al., 1971].

На розтині виявляється катарально-геморагічний гастроентероколіт з поверхневими вогнищевими некрозами тонкої кишки і поширеними аж до серозної оболонки некрозами стінки товстої кишки. Внутрішні органи збільшені, в них є розлади кровообігу і вогнищеві некрози, нерідко у вигляді ішемічних інфарктів. Типове ураження печінки і селезінки. У печінці при ієрсиніози, крім вогнищевих некрозів і крововиливів, виникає хронічний гепатит з фіброзом, вираженої лімфолейкоцітарноі інфільтрацією по портальному тракті, паренхіматозної дистрофією і некрозом окремих гепатоцитів.

В основі крововиливів і некрозів внутрішніх органів лежать зміни судин за типом нодозная периартериита, які є проявом алергічної реакції на циркулюючі в крові антигени. При цьому розвивається фібриноїдний некроз стінок судин шлунково-кишкового тракту, нирок, печінки, селезінки та інших органів. Поряд з цим у деяких судинах відзначається склероз стінки з звуженням і деформацією просвіту.

У складі периваскулярних інфільтратів моноцити, лейкоцити, лімфоцити, інколи гігантські клітини типу Пирогова – Лангханса. У лімфатичних вузлах виражена проліферація макрофагів.

Для диференціальної діагностики ієрсиніозу, викликаного Y. enterocolitica, і псевдотуберкульозу необхідне проведення бактеріологічного та серологічного досліджень.
морфологія інфекції Yersinia enterocolitica
Хвороба Легіонерів у дітей

Важке інфекційне захворювання людини, що ускладнюється пневмонією.
Всього у Філадельфії захворіло 182 особи (142 чоловіки та 40 жінок у віці від 3 до 82 років), з них 29 (16%) померли. Так як захворіли не тільки легіонери, які відвідували засідання конгресу, але і знаходилися на Брод-стріт – вулиці, де розташована будівля, в якому проходив конгрес, то були виділені 2 групи захворювань: хвороба легіонерів і пневмонія Брод-стріт.

У 1977 р. J. McDade і С. Shepard виділили невідомий раніше мікроорганізм бактеріальної природи з легеневої тканини померлих від хвороби легіонерів. Етіологічна роль виділеного мікроорганізму була доведена вивченням сироваток хворих хворобою легіонерів і контрольних сироваток здорових людей.

Збудник хвороби легіонерів – Legionella pneumophilia являє собою грамнегативну бактерію довжиною 2-3, шириною 0,3-0,4 мкм. У ряді випадків спостерігалися більш довгі форми, іноді до 50 мкм. Характерною особливістю бактерій є загострена форма решт.

Епідеміологічні дослідження вказують на широке розповсюдження хвороби легіонерів. Ретроспективно встановлені спалаху в різних областях США, Англії, Шотландії. До теперішнього часу описано й спорадичні захворювання.

Пік захворюваності в США припадає на літні місяці. Серед хворих переважають люди середнього та похилого віку. Особливий фактор ризику пов’язаний із застосуванням імунодепресантів. У зв’язку з цим цікаво опис М. Ryan та співавт. (1979) хлопчика 2,5 років, хворів лімфолейкозом і знаходиться в стані ремісії в результаті лікування 6-меркаптопурин і метотрексатом. Під час ремісії дитина перенесла важку лівобічну пневмонію. Методом непрямої імунофлюоресценції і наростанням титру антитіл (до 1024) була встановлена ​​етіологічна роль Legionella pneumophilia.

Захворювання передається повітряно-крапельним шляхом. За клінічними ознаками нагадує важку вірусну пневмонію. Інкубаційний період коливається від 2 до 10 діб. Першими симптомами захворювання є незначна головний біль, загальне нездужання, м’язові болі, за якими слідують підвищення температури, озноб, нежить, сухий кашель, що супроводжується болем у грудях. У багатьох хворих бувають задишка, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, біль у животі. У крові-лейкоцитоз, зсув формули вліво, ШОЕ досягає 80 мм на годину і більше, в сечі – еритроцити. У 90% хворих рентгенологічно в легенях виявлялися зони затемнення або плямисті інтерстиціальні інфільтрати, що збільшуються в об’ємі, утворюючи великі області затемнення. Смерть хворих наступала па 7-му добу від шоку або легеневої недостатності.
При благополучному перебігу захворювання до 10-м добі наступало поліпшення рентгенологічної картини.
Патогенез захворювання остаточно не ясний. Висловлюються припущення про вплив токсину, продукованого бактерією-збудником хвороби легіонерів.

Comments are closed.