Морфогенез пухлин м’яких тканин. Діагностика пухлин м’яких тканин.

Істотну роль в судженні про морфогенезі пухлин може зіграти вивчення позаклітинного волокнистого матриксу пухлин, зокрема різних типів колагену. В цьому відношенні є вказівки, що в «чисто» фібробластичного утвореннях спостерігається продукція колагену I і II типу, тобто стромальних колагенів, а в деяких інших саркомах (синовіальній саркомі, нейрофібросаркоме і злоякісної шваннома, рабдом-міосаркоме, епітеліоїдних саркомі) – продукція значної кількості колагену IV типу.

У плані диференціальної діагностики може зіграти певну роль і дослідження деяких маркерів до елементів цитоскелету, зокрема десміну і віметіна.

Вивчення впливу на прогноз ступеня і вираженості днфференціровкі та інших ознак, особливо для сарком з недостатньо окресленими ознаками злоякісності, винятково важливо.

У літературі з’являються роботи, в яких пропонується доповнювати існуючі клінічні класифікації показником гістологічної ступеня злоякісності «G». Зокрема, пропонується виділяти 3 гістологічні ступеня злоякісності низьку, високу і проміжну. Гістологічними критеріями низького ступеня злоякісності називають малу кількість клітинних елементів, велика кількість волокнистої строми, рідкісні н дрібні фокуси некрозу, виражені ознаки дозрівання н числом мітотичних фігур, що не перевищує 5 в 10 полях зору при великому збільшенні. До саркома з високим ступенем злоякісності відносять пухлини, багаті клітинними елементами і з мінімальною кількістю волокнистої строми, великою кількістю фокусів некрозу і слабо вираженими ознаками дозрівання, а також числом мітозів, що перевищує 5 в 10 полях зору при великому збільшенні. Між цими крайніми ступенями виділяється проміжна.
пухлини м’яких тканин

В той же час в літературі широко відомі і отримали визнання роботи, в яких досить чітко показана прогностична значимість окремих ознак або їх комбінацій, наприклад при фібросаркома, але відсутні роботи, в яких була б показана універсальність значення ознак у пропонованих гістологічних ступенях злоякісності. Більш того, в деяких саркомах важко або неможливо оцінити окремі ознаки (наприклад, дозрівання в синовіальних саркомах). Поки видається більш доцільним детальний аналіз прогностичної значимості гістологічних ознак у кожній з м’якотканинних сарком з тим, щоб в майбутньому на основі цього аналізу представити і розробити комбінації найбільш значущих універсальних ознак.

Разом з тим вже в даний час, як це справедливо зазначає Н. Р. Enterline, можна говорити про певні асоціативних зв’язках деяких сарком м’яких тканин з певними віковими групами, тією чи іншою локалізацією, різним ступенем до метастазнрованію, визначеної схильністю до метастазнрованію в лімфатичні вузли або сповільненого тривалого течією.

Так, досвід вивчення пухлин м’яких тканин і дані літератури показують, що для новонароджених найбільш типовою саркомою м’яких тканин є фібросаркома інфантильного типу, для раннього дитячого віку – ембріональна рабдомносаркома з ботріоідним підтипом, а для пізнього дитячого віку – більш широкий спектр захворювань альвеолярна рабдомносаркома, фібросаркома , синовіальна саркома, епітелнондная саркома, світлоклітинного саркома, альвеолярна саркома м’яких тканин.

Чітко проявляється асоціативний зв’язок різних локалізацій з тими чи іншими саркома область голови та шиї – з рабдоміосаркома, стегна – зі злоякісною фіброзної гістіоцитоми, ліпосаркома і синовіальної саркомою, заочеревинного простору – з лейоміосаркома, ліпосаркома і злоякісної фіброзної гістіоцнтомой, дистальні відділи нижніх кінцівок – з синовіальної саркомою, світлоклітинну саркомою, саркомою Капоші; дистальні відділи верхніх кінцівок – з епітеліоїдних саркомою, сечостатевої тракт – з рабдомкосаркомой (у дітей) і лейоміосаркома (у дорослих); шкіра – з ангіосаркоми і епітеліоїдних саркомою.

До саркома, які рідко метастазують, можна віднести міксоідная і високодиференційовану ліпосаркому, інфантильні і високодиференційовану фібросарком, поверхневу злоякісну фіброзну гістіоцитів, вибухає дерматофібросаркому, а до саркома зі схильністю до сповільненого метастазнрованію – синовіальну саркому, альвеолярну саркому м’яких тканин, світлоклітинну саркому, фібросарком, епнтеліоідную саркому.

У лімфатичні вузли найчастіше метастазують рабдоміосаркоми (особливо альвеолярні), синовіальна саркома, світлоклітинного саркома, злоякісна фіброзна гістіоцитоми.

Відзначимо, що досить високий показник 5-річної виживаності спостерігають при добре диференційованої і інфантильною фнбросаркоме, міксоідная і високодіфференцнрованной ліпосаркома, поверхневої злоякісної фіброзної гістіоцитоми, епітеліоїдних саркомі. До цієї групи можна віднести і альвеолярну саркому м’яких тканин і парагангліїв, але вони, врешті-решт, володіють високим показником метастазування і, як правило, призводять до смерті.

До саркома з низьким показником 5-летіей виживаності слід віднести низькодиференційовані ліпосаркому і фібросарком, рабдоміосаркому, синовіальну саркому, нейрогенную саркому, лейоміосарком, ангіосаркому, глибоку злоякісну фіброзну гістіоцитів.

Comments are closed.