ЛПНЩ (БЕТА ліпопротеїд, ліпопротеїд низької щільності, LDL).

ЛПНЩ: введення

ЛПНЩ – головний з класу ліпопротеїнів плазми, що переносять холестерин. Ці частинки відрізняються від своїх попередників ЛПДНЩ значно більш низьким вмістом тригліцеридів і присутністю тільки одного з різноманітних апопротеїнів, що виявляються в ЛПДНЩ, а саме апо В100. Частинки ЛПНЩ кілька варіюються за розміром і складом, і за допомогою ультрацентрифугування в градієнті щільності їх вдається розділити на два основних підкласи: легкі ЛПНЩ і важкі ЛПНЩ, причому легкі є попередниками важких (Teng B. ea, 1983).

ЛПНЩ є кінцевими продуктами розщеплення ЛПДНЩ і ЛППП. ЛПНЩ – це самі атерогенні ліпопротеїди. У складі ЛПНЩ міститься приблизно дві третини всього холестерину плазми, переважно у вигляді ефірів холестерину.

Близько 70% ЛПНЩ видаляється з крові в печінці за допомогою високоспецифічних рецепторів ЛПНЩ – рецептор ЛПНЩ. Решта ЛПНЩ захоплюються клітинами ретикулоендотеліальної системи з допомогою менш специфічних нейтралізуючих рецепторів ЛПНЩ.

Синтез апопротеїн-В, Е-рецепторів у печінці пригнічується при підвищенні концентрації ЛПНЩ. Навпаки, кількість нейтралізуючих рецепторів на клітинах ретикулоендотеліальної системи не залежить від рівня ЛПНЩ.

Порушення захоплення ЛПНЩ у печінці (внаслідок дефекту апопротеина В100 або дефекту апопротеїн-В, Е-рецепторів) призводить до накопичення ЛПНЩ в інших тканинах і органах.

Надлишок ЛПНП – один з головних факторів ризику атеросклерозу. Атерогенний ефект ЛПНЩ при сімейної гіперхолестеринемії, при вторинній гіперхолестеринемії внаслідок надлишкового споживання жирів і при сімейному дефекті апопротеина В100 опосередковується саме нейтралізуючими рецепторами.

Вважається, що ЛПНЩ стають атерогенними тільки після певних перетворень, наприклад при перекисне окислення. Окислені ЛПНЩ захоплюються макрофагами, які після цього перетворюються на ксантомні клітини, навантажені ефірами холестерину. Нейтралізуючі рецептори виявлені і в гладком’язових клітинах артерій.

ЛПНЩ: синтез

Абсолютна кількість апо В, яке припадає на одну частинку ЛПНЩ, дивно постійно і дуже близько до такого в ЛПДНЩ. Цей факт вказує на те, що кожна частка ЛПНЩ виникає в результаті відповідних перетворень однієї частинки ЛПДНЩ (Eisenberg S. ea, 1975).

Вивчення швидкостей обміну показує, що процеси зникнення апо В-вмісних ЛПДНЩ і появи апо В-вмісних ЛПНЩ, протікають в плазмі абсолютно синхронно. Виняток спостерігається при СГХС, коли час від часу відбувається пряма секреція ЛПНЩ (Soutar AK ea, 1977).

Однак у більшості випадків швидкість синтезу ЛПНЩ оцінюють шляхом множення швидкості синтезу ЛПДНЩ на частку ЛПДНЩ (в%), перетворюваних в ЛПНЩ.

ЛПНЩ: катаболізм

Крім швидкості синтезу іншим важливим фактором, від якого зави-сит концентрація апо В-ЛПНЩ в плазмі, є швидкість катаболізму, складова в нормі 0,3-0,4. Іншими словами, 30-40% внутрішньосудинного пулу руйнується в перебігу дня, причому половина цієї кількості при-ходиться на рецептор-опосередкований шлях (див. Рецептор ЛПНЩ).

Катаболізм ЛПНЩ залежить як від факторів середовища, наприклад, від типу піт-споживаною жирів, так і від генетичних факторів – мутацій генів, що кодують рецептор ЛПНЩ і аполіпопротеїну В.

ЛПНЩ: окислення фосфоліпідів in vitro

Відомо, що інкубація ЛПНЩ in vitro з культурами ендотеліальних, гладком’язових клітин або макрофагів призводить до перекисного окислення фосфоліпідів ЛПНЩ, викликаючи перетворення лецитину в лізолецітін і часткову деградацію апо В (Steinberg D., 1987).

Окисно модифіковані ЛПНЩ легко захоплюються макрофагальні рецепторами для ацетильованих ЛПНЩ, але поки не показано, чи відбувається подібний процес in vivo. Непрямі докази, що це дійсно відбувається, засновані на захисному ефекті антиоксидантів, що запобігають утворенню пінистих клітин in virto і розвиток експериментально індукованої атероми. Додатковим аргументом є присутність у атероматозних бляшках так званого цероїду, нерозчинного в спирті ремнантов окислених ЛПНЩ, який здатний витримувати лізосомальних гідроліз в макрофагах (Mitchinson MJ ea, 1988).

Атеросклероз: ЛПНЩ, кореляція

Кореляція між високим рівнем ЛПНЩ і атеросклерозом справедлива не тільки для холестерину, але і для апоВ. Повідомлялося, що в осіб з підвищеними значеннями апоВ ЛПНЩ зростає поширеність атеросклеротичних проявів, незважаючи на відносно нормальний рівень холестерину ЛПНЩ.

Цей парадокс є наслідком підвищеного синтезу частинок ЛПНЩ, що мають менші розміри і більшу щільність в порівнянні з нормальними, а також збіднених ефірами холестерину. Такі частинки набагато легше, ніж великі ЛПНЩ, проникають в артеріальну стінку, як це відбувається при СГХС. В результаті електростатичної взаємодії апо В з глюкозаміноглікани або гідрофобної взаємодії з еластином – складовими компонентами сполучної тканини, відбувається затримка часток ЛПНЩ в судинній стінці. Недавні дослідження виявили, що ЛП (а) має навіть більш високу спорідненість до глюкозаміногліканів, ніж ЛПНЩ (Bihari-Varga M. 1988).

Comments are closed.