Ліпопротеїди (ЛП) і атеросклероз.

Ліпопротеїди виконують різні функції в організмі: вони є необхідною складовою різних структур клітини, виконують функцію транспорту та депонування ліпідів. Вони здійснюють транспорт жиророзчинних вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Окремі ЛП здійснюють “захоплення” надлишкового ХС із клітин периферичних тканин і його зворотний транспорт хс в печінку для окислення в жовчні кислоти і виведення з організму .

У 1912 р. М.М. Анічков і С.С. Халатів створили експериментальну модель атеросклерозу у кролів шляхом годування їх їжею, багатою холестерином. Це дозволило їм запропонувати теорію, згідно з якою основним патогенетичним ланкою у розвитку атеросклерозу вважалися порушення ліпідного обміну, в першу чергу холестерину [Анічков ea 1915]. В результаті проведених протягом останніх 50 років численних експериментальних, епідеміологічних і клінічних досліджень була підтверджена зв’язок між зміною ліпідного спектра крові та розвитком атеросклерозу, захворюваністю і смертністю від ІХС, ІМ та інсульту [Аронов ea 2000a, Клімов ea 1999, Dawber ea 1980, Dyslipidemia ea 2003, Neaton ea 1992, Pearson ea 1990, Randomised ea 1994, Shaper ea 1985]. В даний час гіперхолестеринемія вважається одним їх основних факторів ризику розвитку атеросклерозу. Існує тісний зв’язок між середньою концентрацією холестерину в плазмі крові у представників населення різних країн і смертністю від ІХС [Neaton ea 1992].

Гіперхолестеринемія не є єдиним порушенням ліпідного обміну при розвитку ССЗ. В даний час відомо, що атерогенних зміни відбуваються в результаті дисбалансу ліпопротеїдів у плазмі крові – збільшення рівня ХС ЛПНЩ і збільшення рівня тригліцеридів ЛПДНЩ і зменшення рівня ХС ЛПВЩ. Далі відбувається залучення ендотеліальних клітин судин у взаємодію з патогенними ЛПНЩ. ЛПНЩ легко проникають в стінку артерії через мембрану клітин ендотелію і там піддаються різною мірою модифікації, Модифіковані ЛПНЩ залучені в багато етапи процесу запалення при атеросклерозі, вони володіють вираженими прозапальних і проатерогенного властивостями: стимулюють синтез молекул адгезії, хемокінів, факторів росту; збільшують проліферацію ГМК і деградацію колагену; підвищуються коагуляційні здатність крові [Bochkov ea 2002, Ishii ea 2003]. Окислені ЛПНЩ активують клітини ендотелію, продукують MCP-1 [Navab ea 1996], який привертає моноцити з просвіту судини у субендотеліально простір; прискорюють диференціацію моноцитів в макрофаги; викликають виділення макрофагами прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-8, ФНП-a) [Berliner ea 2002, Bochkov ea 2002], що сприяють проникненню моноцитів в субендотеліально простір під впливом MCP-1. На активованих макрофагах і гладком’язових клітинах експресуються скевенджер-рецептори, які можуть розпізнавати різні форми модифікованих ЛПНЩ [Yamada ea 1998]. Макрофаги, захоплюючи модифіковані ЛПНЩ, накопичують у своїй цитоплазмі ліпіди і перетворюються на пінисті клітини, що є характерною ознакою атеросклерозу. Модифіковані ліпопротеїди зменшують утворення ендотеліальної NO-синтетази [Vidal ea 1998]. Зниження активності цього ферменту призводить до зменшення продукції NO, що сприяє підвищеній вазоконстрикції, а також підсилює адгезію та агрегацію тромбоцитів і лейкоцитів на ендотеліальних клітинах.

Здатністю піддаватися перекисного окислення (ПОЛ) пояснюються атерогенні властивості і таких ліпопротеїдів, як ЛПДНЩ та ЛП (а), тоді як ЛПВЩ мають протизапальні, антиоксидантні і антиатерогенні властивостями.

Таким чином, гіперліпідемія (гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія), а також дисліпідемія, а саме зміна співвідношення окремих фракцій ЛП крові можуть відігравати істотну роль у процесі атерогенезу. Ліпопротеїди виконують різні функції в організмі: вони є необхідною складовою різних структур клітини, виконують функцію транспорту та депонування ліпідів. Вони здійснюють транспорт жиророзчинних вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин. Окремі ЛП здійснюють “захоплення” надлишкового ХС із клітин периферичних тканин і його зворотний транспорт хс в печінку для окислення в жовчні кислоти і виведення з організму .

У 1912 р. М.М. Анічков і С.С. Халатів створили експериментальну модель атеросклерозу у кролів шляхом годування їх їжею, багатою холестерином. Це дозволило їм запропонувати теорію, згідно з якою основним патогенетичним ланкою у розвитку атеросклерозу вважалися порушення ліпідного обміну, в першу чергу холестерину [Анічков ea 1915]. В результаті проведених протягом останніх 50 років численних експериментальних, епідеміологічних і клінічних досліджень була підтверджена зв’язок між зміною ліпідного спектра крові та розвитком атеросклерозу, захворюваністю і смертністю від ІХС, ІМ та інсульту [Аронов ea 2000a, Клімов ea 1999, Dawber ea 1980, Dyslipidemia ea 2003, Neaton ea 1992, Pearson ea 1990, Randomised ea 1994, Shaper ea 1985]. В даний час гіперхолестеринемія вважається одним їх основних факторів ризику розвитку атеросклерозу. Існує тісний зв’язок між середньою концентрацією холестерину в плазмі крові у представників населення різних країн і смертністю від ІХС [Neaton ea 1992].

Гіперхолестеринемія не є єдиним порушенням ліпідного обміну при розвитку ССЗ. В даний час відомо, що атерогенних зміни відбуваються в результаті дисбалансу ліпопротеїдів у плазмі крові – збільшення рівня ХС ЛПНЩ і збільшення рівня тригліцеридів ЛПДНЩ і зменшення рівня ХС ЛПВЩ. Далі відбувається залучення ендотеліальних клітин судин у взаємодію з патогенними ЛПНЩ. ЛПНЩ легко проникають в стінку артерії через мембрану клітин ендотелію і там піддаються різною мірою модифікації, Модифіковані ЛПНЩ залучені в багато етапи процесу запалення при атеросклерозі, вони володіють вираженими прозапальних і проатерогенного властивостями: стимулюють синтез молекул адгезії, хемокінів, факторів росту; збільшують проліферацію ГМК і деградацію колагену; підвищуються коагуляційні здатність крові [Bochkov ea 2002, Ishii ea 2003]. Окислені ЛПНЩ активують клітини ендотелію, продукують MCP-1 [Navab ea 1996], який привертає моноцити з просвіту судини у субендотеліально простір; прискорюють диференціацію моноцитів в макрофаги; викликають виділення макрофагами прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-8, ФНП-a) [Berliner ea 2002, Bochkov ea 2002], що сприяють проникненню моноцитів в субендотеліально простір під впливом MCP-1. На активованих макрофагах і гладком’язових клітинах експресуються скевенджер-рецептори, які можуть розпізнавати різні форми модифікованих ЛПНЩ [Yamada ea 1998]. Макрофаги, захоплюючи модифіковані ЛПНЩ, накопичують у своїй цитоплазмі ліпіди і перетворюються на пінисті клітини, що є характерною ознакою атеросклерозу. Модифіковані ліпопротеїди зменшують утворення ендотеліальної NO-синтетази [Vidal ea 1998]. Зниження активності цього ферменту призводить до зменшення продукції NO, що сприяє підвищеній вазоконстрикції, а також підсилює адгезію та агрегацію тромбоцитів і лейкоцитів на ендотеліальних клітинах.

Здатністю піддаватися перекисного окислення (ПОЛ) пояснюються атерогенні властивості і таких ліпопротеїдів, як ЛПДНЩ та ЛП (а), тоді як ЛПВЩ мають протизапальні, антиоксидантні і антиатерогенні властивостями.

Таким чином, гіперліпідемія (гіперхолестеринемія, гіпертригліцеридемія), а також дисліпідемія, а саме зміна співвідношення окремих фракцій ЛП крові можуть відігравати істотну роль у процесі атерогенезу.

Comments are closed.