Лімфоцитарна проліферація злоякісних лімфом шкіри.

Розподіл лімфоцитів в шкірі в залежності від фенотипу, яке спостерігається в фізіологічних умовах, знаходить відображення в розвитку лімфопроліферативних захворювань: Т-лімфопроліферативні пухлини розвиваються зазвичай у верхніх шарах дерми і для них характерний екзоцитоз лімфоцитів в епідерміс аж до утворення внутріепідермальних мікроабсцесів з Т-лімфоцитів ( епідермотропізм). В-лімфопроліферативні процеси виникають в глибоких шарах дерми і зазвичай не носять епідермотропний характер. Ці пухлини значно частіше бувають при системних лімфопроліферативних процесах.

У групі злоякісних лімфом шкіри питома вага захворювань, в основі яких лежить Т-лімфоцитарна проліферація, значно перевершує питома вага У-лімфом, що відображає реальне співвідношення Т-і В-лімфоцитів у нормальній шкірі. Поданим G. Burg, Т-лімфоми шкіри складають приблизно 65% всіх варіантів ЗЛК, В-лімфоми шкіри – 25%, 10% припадає на неклассіфіціруемие лімфоми.

У нормальній шкірі лімфоцити в периваскулярних областях представлені майже однаковою кількістю хелперів і супресорів, хелперносупрессорний індекс зазвичай рівний 0,93-0,96. Зустрічається також певну кількість клітин, що володіють киллерной активністю (натуральні кілери).
злоякісні лімфоми шкіри

Т-клітинні лімфоми зазвичай протікають з переважною проліферацією лімфоцитів, мають Хелперно фенотип, набагато рідше проліферують клітини з супресорних або кілерну фенотипом.

Переважання проліферації Т-лімфоцитів з фенотипом Т-хелперів у хворих ЗЛК, можливо, пов’язано з тропністю вірусів типу HTVL-1 до субпопуляції Т-хелперів і здатністю цих вірусів до тривалої персистенції в таких клітинах. Відомо, що велика частина Т-лімфом шкіри, в тому числі найбільш поширене захворювання цієї групи – грибоподібний мікоз та його лейкемічний варіант – синдром Сезарі, протікають з переважною проліферацією Т-хелперів, зокрема Т2-хелперів-клітин пам’яті.

Зіставлення клінічного перебігу злоякісних лімфом шкіри з приналежністю клону проліферуючих злоякісних клітин до певної субпопуляції Т-лімфоцитів показало, що тяжкість перебігу захворювання не визначається походженням злоякісного клону з Т-хелперів, супресорів або кілерів. Слід враховувати, що фенотип проліферуючих клітин може змінюватися. Описані випадки розвитку Т-клітинної лімфоми (грибоподібної мікозу) через рік після появи клінічно типовою і підтвердженої фе-нотіпіческі В-клітинної лімфоми. Злоякісна Т-лімфома шкіри може також передувати розвитку В-клітинної лімфоми, що пояснюють низкою причин: мутагенну дію поліхіміотерапії, стимуляцією В-лімфоцитів патологічним клоном Т-лімфоцитів та ін Відомі випадки поєднання Т-і В-лімфоми у одного хворого, коли поразка шкіри протікало за типом Т-лімфопроліферативного процесу, а в периферичній крові і регіонарних лімфатичних вузлах виявляли атипові В-лімфоцити.

У процесі розвитку пухлини лімфопроліферативного характеру відбувається зміна характеру експресії звичайних антигенів лімфоцитами, втрата деяких з них і поява додаткових маркерів, що підтверджують злоякісність клональних проліферуючих лімфоцитів. При цьому відбуваються наступні Іммунофенотіпіческіе зміни клітин поява клітин з аберрантним фенотипом (коли на атипових лімфоцитах визначаються маркери як Т-, так і В-лімфоцит-тов або маркери Т-хелперних і Т-супресор-ного фенотипу одночасно), а також лімфоцитів, мають маркери незрілих клітин або характеризуються втратою одного або декількох панантігеноь. Крім того, проліферація клітин супроводжується підвищеною експресією деяких інших антигенів, зокрема антигену ядер проліферуючих клітин – Ki-67. Наявність великої кількості лімфоцитів із зазначеними имму-нофенотіпіческімі ознаками в клітинному складі проліфератов вогнищ ураження шкіри, крові, лімфатичних вузлах і внутрішніх органах (при метастазуванні) зазвичай є ознакою важкого клінічного перебігу процесу і поганого прогнозу.

З розвитком молекулярної імунології та імуногенетики з’явилися нові методи, що дозволяють з високою чутливістю визначати клітини злоякісного клону лімфоцитів за маркерами, що відображає перегрупування або поломки на рівні генних структур клітин (генотипування клітин). Так, за допомогою методів блот-гібридизації за Southern і ПЛР у хворих різними клінічними формами ЗЛК вдається визначати злоякісні клітини, експресуються онкобелкі сімейства з-тус і c-ras, що відбивають порушення функціонування генів, відповідальних за проліферацію клітин. Крім того, за допомогою ПЛР вдається виявляти лімфоцити з перебудовою структури Т-клітинного рецептора (TCR), що маркує перегрупування гена Т-клітинного рецептора і є ознакою злоякісності Т-лімфоцитів. При цьому можуть визначатися зміни структури як фіксованих ланцюгів TCR (аі (3), так і варіабельних частин цих рецепторів (TCR-V).

Атипові лімфоцити з перегрупуванням TCR виявляють у хворих ЗЛК в крові, лімфатичних вузлах, ураженій шкірі вже на ранніх стадіях захворювання. Значно частіше визначаються лімфоцити з маркерами, що відображають перегрупування а-і [3 – ланцюгів TCR, що зазвичай поєднується з наявністю минь-фоцітах маркерів CD4H і CD45RO +. Набагато рідше зустрічаються варіанти атипових лімфоцитів з маркерами перебудови у-і 8-ланцюгів TCR (так звані біля-5-Т-клітинні лімфоми). Експресія у, 8-рецепторів TCR частіше поєднується з експресією CD4 +, рідше CD8 + маркерів, однак в окремих випадках обидва ці рецептора (CD4 і CD8) можуть не експресуватися. Зазвичай лімфоцити з у-5-рецепторним комплексом не виявляють тропність до епідермісу. Шкірні Т-лімфоми, в основі розвитку яких лежить проліферація лімфоцитів з перебудовою у-і 5-ланцюгів TCR, зазвичай характеризуються агресивним клінічним перебігом пухлин і поганим прогнозом. При ВЗЛК генотипический аналіз виявляє в злоякісних В-лімфоцитах перебудови в генах, що кодують важкі ланцюги імуноглобулінів, що також є ознакою злоякісності таких клітин.

Comments are closed.