Лікувальний патоморфоз пухлини. Оцінка патоморфозу пухлинної хвороби.

Питання про структуру самого лікувального патоморфозу хвороби продовжує залишатися дискусійним. Як відомо, етіологія н патогенез переважної більшості пухлинних хвороб точно не встановлені, а тому ці елементи не можуть служити достовірними показниками патоморфозу. Найбільш значущими є зміни клінічних і морфологічних проявів хвороби.

Саме ці зміни входять у число істотних ознак, що розкривають зміст поняття. У розряд патоморфозу слід віднести мінливість н інші елементи хвороби, зокрема, її ускладнення, Неходи н безпосередні причини смерті.

Часто виникає питання про те, чи всі зміни хвороби і пухлини можна віднести до патоморфозу. Відповідаючи на це питання, слід зауважити, що до патоморфозу можуть бути віднесені лише типові і стійкі зміни хвороби (пухлини) Я. Л. Раппопорт (1962) підкреслював, що нозоморфоз – це не ексцес, що виходить за рамки клініко-анатомічних варіацій, властивих даній пухлини. Нозоморфоз являє собою типове для даної пухлини (або для даного методу лікування) явище.

Слід при цьому, однак, пам’ятати, що «типове», «стандартне» для пухлини досить відносно, як відносна і сама клінічна та морфологічна характеристика патоморфозу. Разом з тим патоморфоз – це не беспорядочен ве н хаотичне зміна. Вивчення проявів і механізмів патоморфозу дозволяє виділити його загальну і головну рису – перебудову закономірностей походження і розвитку хвороби (родове поняття) на рівні виду, популяції індивідуума (видова відмінність).
патоморфоз пухлини

Іншими словами, в поняття «патоморфоз» входять типові явища, повторювані істотні відносини, які відображають певні й багато в чому поки ще не встановлені закономірності виникнення, розвитку і прояву пухлинного процесу.

Слід зазначити, що в міру удосконалення променевих методів лікування і збільшення числа лікарських засобів з посиленням їх лікувальних властивостей при хіміотерапії зріс не тільки лікувальний потенціал лікаря-онколога, але також зросла і кількість пошкоджень різних органів і тканин. Ятрогенні патологічні процеси не тільки змінюють клініко-анатомічні прояви пухлинної хвороби, але й можуть бути безпосередньою причиною смерті. Однак різноманітні несприятливі реакції на медикаментозні засоби, а також ускладнення, викликані хірургічними та терапевтичними втручаннями, в прояв патоморфозу включати не слід.

Встановлення патоморфозу пухлинних хвороб представляє інтерес з точки зору практики і теорії медицини. Дані про патоморфозі пухлин використовують на практиці для порівняння різних методів лікування, для оцінки ефектквкості проведеного (або вже закінченого) лікування для об’єктивного обгрунтування прогнозу і його критеріїв, для оптимізації термінів диспансерного спостереження та експертизи працездатності, а також для інших цілей. Спостереження патоморфозу в клініці одночасно є основою для теоретичних розробок у різних галузях онкології, патології, радіобіології і т. д.

Сюди можна віднести розробку принципів лікування злоякісних новоутворень, вивчення сутності біологічної дії іонізуючих випромінювань, взаємини пухлини і організму в умовах лікування, відновлення пошкоджень нуклеїнових кислот і клітинних органел і т. д.

Як приклад важливості вивчення лікувального патоморфозу пухлин досить навести дані ВООЗ (Женева, 1982) з доповіді «Оптимізація променевої терапії». Відмінності в характері використовуваних методів протиракової терапії свідчать про те, що навіть у розвинених країнах ще не вдалося домогтися повсюдної оптимізації її програм. Біля однієї третини всіх хворих на рак потребують променевої терапії або окремо, або в поєднанні з хірургічним лікуванням, тоді як потреба в хірургічному лікуванні окремо або у поєднанні з іншими методами виявляється в половині випадків захворювання раком.

Менше однієї десятої всіх хворих на рак піддаються хіміотерапії, гормонотерапії та інших видів лікування, а близько чверті всіх хворих або не отримують специфічного лікування, або знаходяться на дуже пізніх стадіях захворювання для застосування відповідних методів лікування. Отже, знання особливостей патоморфозу хвороби і патоморфозу пухлини необхідно для оптимізації лікування. Вирішення цієї проблеми вимагає рішення багатьох приватних питань, наприклад, чи визначає гістологічне будова пухлини її чутливість до лікувального фактору (випромінюванню, хнміопрепарату, гормону і т. д.). У широкому плані питання має вирішуватися в рамках проблеми взаємини загального і приватного з тим, щоб не ухилитися в морфологізм, функціоналізм і інші крайнощі.

В залежності від клінічної ситуації і мети дослідження для виявлення й оцінки патоморфозу можна використовувати будь-які доступні методи і підходи клінічні, морфологічні, радіологічні, рентгено логічні, біохімічні та ін Неухильно зростає роль цитологічних досліджень в оцінці патоморфозу. Кожен метод використовуючи або самостійно, або в комплексі. Об’єктом морфологічного дослідження може бути біопсійниі, операційний та секційний матеріал. Морфологічне дослідження лікованих пухлин не відрізняється від загальних правил обробки онкологічного матеріалу.

Слід лише підкреслити 3 моменти. По-перше, на всіх етапах дослідження повинно керуватися клініко-анатоміческнм принципом, який передбачає тісний контакт патологоанатома і клініциста на практиці і в пізнанні. Приступаючи до дослідження матеріалу, патологоанатом повинен мати необхідні клінічними відомостями про хворого, про цілі і про особливості проведеного лікування (метод лікування, доза опромінення або хіміопрепарату, вид і строки оперативного лікування і т. п.). Без даних про характер лікування проводити оцінку патоморфозу не рекомендується через можливих помилок і дискредитації морфологічного методу і самого дослідження.

По-друге, максимальної уваги заслуговують ті випадки, в яких після лікування візуально пухлини не знаходять. При передопераційної променевої та / або хіміотерапії з видимим зникненням пухлини операційний матеріал доводиться досліджувати іноді повторно з обробкою великої кількості біоптатів. Зняти діагноз «раку» майже завжди буває важче, ніж його встановити. По-третє, при оцінці патоморфозу обов’язковий порівняльний метод. Порівняння може бути або на рівні конкретного хворого (повторні пункції пухлини і біопсії в процесі лікування, порівняння біопсійного та операційного матеріалу і т.д.), або на рівні групи хворих однієї нозологічної формою (порівняння типових проявів хвороби).

Comments are closed.