КОНТРАЦЕПЦІЯ: ОГЛЯД 1998.

Історія планування народжуваності також стара, як історія людства. Примітивні люди варварськи нищили немовлят, регулюючи чисельність племені. Члени південноафриканських племен вже тоді практикували сoitus interruptus і внутрівлагаліщнимі введення пробок з коріння перед зносинами. Ще стародавні австралійські аборигени були знайомі з хірургічним руйнуванням тканини яєчників і застосовували так звану операцію mica або koolpi у чоловіків, яка полягала у виведенні уретри в основу пеніса для перешкоджання потраплянню сперми в піхву при статевих зносинах. Перші письмові згадки про контрацепцію зустрічаються в єгипетських папірусах, що відносяться до 1850 р. до н.е., в яких рекомендувалося перед статевим зносинами інтравагінально використовувати суміш крокодилових екскрементів, меду і соди.

Початком сучасної ери контрацепції можна вважати винахід кондомів, приписуване Фаллопию, який в 1564 р. рекомендував застосовувати лляні мішечки для захисту від сифілісу [53]. Однак, посправжньому сучасні ефективні методи контрацепції стали застосовувати лише в XX столітті, причому особливий прогрес в плануванні народжуваності намітився з початком використання понад 30 років тому естроген-гестагенних оральних контрацептивів (ОК).

За даними ВООЗ, у даний час оральна контрацепція є найбільш популярним методом планування сім’ї у всьому світі. ОК користуються близько 100 млн. жінок щороку. Другим за популярністю залишаються внутрішньоматкові засоби (ВМС), яким віддають перевагу близько 60 млн. жінок [14].

До найбільш ефективним і безпечним методам контрацепції, окрім ОК і ВМС, відносять гормональні препарати, що вводяться у вигляді ін’єкцій та імплантів, які володіють тривалим оборотним дією, а також хірургічна, як жінок, так і чоловіків [2, 7, 20].

Вищеперелічені методи контрацепції, а також деякі інші користуються великою популярністю і широко застосовуються у всіх країнах світу. Величезна різноманітність сучасних методів регулювання народжуваності дає свободу для планування сім’ї, знижує материнську смертність за рахунок відмови від аборту, як основного і навіть єдиного способу планування сім’ї в минулому. Однак, це не означає, що контрацепція досягла досконалості і не потребує розвитку.

Існує багато проблем, що перешкоджають повсюдному впровадженню сучасних методів контрацепції. Перш за все, не всі застосовувані сьогодні контрацептиви, зокрема гормональні, нешкідливі. Даний факт обмежує їх широке використання, так як в останні роки в розвинених країнах на перший план виходить прагнення до абсолютно надійним, максимально зручним і, головне, безпечним засобам запобігання від вагітності. Крім медичних, існують соціальні, фінансові та культурні обмеження у використанні сучасних контрацептивів, особливо в країнах, що розвиваються. Так, якщо в розвинених країнах до 60% населення використовують контрацептиви, то в країнах, що розвиваються ця цифра незмірно нижче і досі кожна четверта вагітність є небажаною [9]. Внаслідок цього понад 200 000 жінок щорічно вмирають від ускладнень після абортів і 98% з них – у країнах, що розвиваються. Крім того, після абортів залишаються мільйони жінок з тяжкими порушеннями репродуктивної та сексуальної функції [3].

Останні десятиліття в світі спостерігається стійка тенденція до більш раннього початку активного статевого життя, що розширює контингент осіб, що використовують контрацептивні засоби, за рахунок підлітків. Про важливість цієї проблеми свідчить той факт, що в Росії до 2,3% від загального числа пологів і до 15% від загального числа абортів припадає на жінок молодше 18 років [1]. У США щорічно майже у 1 млн. підлітків настає вагітність [16].

Гостра необхідність у створенні нових, недорогих і більш зручних методів контрацепції диктується також проблемою перенаселення Землі. За деякими розрахунками очікуваний приріст населення складе 1 мільярд кожні 10 років, в основному за рахунок країн, що розвиваються [19]. До 2050 року населення Землі досягне 10 мільярдів чоловік, тобто збільшиться майже в 2 рази в порівнянні з теперішнім часом [18].

Всі вищезазначені чинники є причиною того, що, незважаючи на відчутний прогрес у створенні ефективних контрацептивних засобів, сотні мільйонів пар по всьому світу не отримують адекватну контрацепцію. Ця ситуація призводить до того, що в світі до цих пір щорічно виробляється понад 50 мільйонів абортів [31].

В останні десятиліття спостерігаються дві основні тенденції в розвитку методів планування сім’ї. Це – вдосконалення вже існуючих і створення принципово нових. Деякі з напрямків у створенні нових контрацептивів представлені в наступній таблиці (“Contraceptive research and development: looking to the future”, Institute of Medicine, 1996):

Для жінок

1. Індукція відторгнення ендометрію за рахунок застосування антіпрогестінов, антиестрогенов та інгібіторів ензимів, що беруть участь в синтезі стероїдних гормонів

2. Перешкода транспорту сперматозоїдів через EB цервікальний канал за рахунок зміни властивостей цервікального слизу.

3. Придушення овуляції за рахунок застосування комбінації агоністів ГнРГ (гонадотропін-рилізинг гормон) і стероїдних гормонів.

4. Порушення процесів запліднення або імплантації заплідненого ооцита в в ендометрій за допомогою різних вакцин.

Для чоловіків

1. Пригнічення сперматогенезу шляхом ін’єкції комбінованих препаратів (дидрогестерон-андрогенів).

2. Порушення процесів дозрівання сперматозоїдів за рахунок інгібування функції епідідімуса.

3. Запобігання запліднення ооцитів шляхом призначення препаратів, що викликають передчасне вивільнення ензимів, які відповідають за пенетрацію зони пеллюціда.

Важливим кроком у розвитку гормональної контрацепції стало успішне створення оральних контрацептивів (ОК) нового покоління зі зниженими дозами естрогенів і прогестинами III покоління, норгестімат, гестоден. Це призвело до суттєвого зменшення побічних ефектів їх застосування за рахунок більш селективної дії на органи-мішені [39, 56] і меншого впливу на ліпідний спектр крові. Це зробило ОК ще більш безпечними та привабливими для тривалого застосування [2, 5].

Існують повідомлення про створення і випробуванні все нових і нових гестагенів [33, а-16]. Так, Katsuki і співавт. [33] повідомили про випробування гестагена дієногесту, що володіє хорошими контрацептивними властивостями і мінімальними побічними ефектами. Показаний також лікувальний ефект дієногесту при ендометріозі. Muhn і співавт. [42] повідомили про новий гестагенів дроспіренону, який по своїм фармакодинамічним властивостям найбільш близький до натурального прогестерону.

Впровадження нових вдосконалених видів ВМС з додаванням гормонального компонента призвело як до підвищення їх ефективності, так і зниженню таких характерних побічних ефектів застосування ВМС, як ВЗОТ і підвищений ризик ектопічної вагітності [11, 13].

Подібним чином були вдосконалені і вагінальні контрацептивні кільця (КК), в стержень яких додані різні комбінації естроген-гестагенних препаратів [5, 65]. Їх перевагою перед ОК є більш зручна форма застосування. Вони використовуються протягом 21 днів з тижневою перервою і володіють високим контрацептивним ефектом. Побічним ефектом може бути нудота і блювота. Так, за даними Wiesberg і співавт. [65], серед жінок, які застосовували КК, що містять етинілестрадіол і норетінадрон ацетат, при першому введенні кільця в 27-35% випадків відзначалася нудота, а в 10% – блювота. Частота побічних ефектів різко знижувалася при застосуванні засобу протягом двох і більше циклів. Деякого зменшення нудоти вдалося домогтися попередніми приміщенням кілець напередодні використання у воду. Дослідниками було зроблено припущення, що побічна дія в перші дні після введення кошти пов’язано з накопиченням етинілестрадіолу на поверхні кільця при тривалому зберіганні.

На думку багатьох дослідників [46, 65] ще потрібно продовжити дослідження по створенню більш досконалих контрацептивних кілець. Вже є повідомлення про випробування КК, що містять 3-кетодезогестрел [36], і сперміциду ноноксинола-9 [2], а також про швидке надходження на фармацевтичний ринок нових КК, щодо ефективності і безпеки порівнянних з ОК [50].

Дослідження, спрямовані на вдосконалення ін’єкційних контрацептивів, привели до розробки та впровадження в практику комбінованих щомісячних ін’єкційних контрацептивів (Перлутал, Мезігіна, Ціклофен і т.д.), позбавлених побічних ефектів препаратів тривалого застосування, що містять тільки гестагени (Депо-Провера, Норістерат). При застосуванні цих контрацептивів частота ациклічних кровотеч нижче, по своїй ефективності і безпеки вони близькі до ОК і при цьому володіють більш зручною і простою для жінок формою введення [17, 60]. Проходить III фазу клінічних випробувань норетиндрон в мікросфер, що вводиться у вигляді в / м ін’єкції в дозі 65 або 100 мг раз на три місяці. Показана висока контрацептивна ефективність даного методу. Серед побічних ефектів відзначається кровомазання в 40% циклів, частіше в перші місяці застосування методу [55].

Незважаючи на велику популярність в розвинених країнах в останні роки підшкірних імплантів, що містять прогестагени, зокрема левоноргестрел, є численні повідомлення про різних побічних ефектах їх застосування, зокрема ациклічних кровотеч і про виникнення проблем при витяганні імпланту [21, 49]. Це диктує необхідність вдосконалення цього методу контрацепції. Першим кроком у цьому напрямку можна вважати появу імплантів II покоління, що складаються з одного стрижня замість шести, що набагато спрощує його введення і витяг [46].

Хотілося б відзначити все зростаючий інтерес в останні роки до використання в якості контрацептиву антіпрогестінов, зокрема міфепристону, відомого під назвою RU486 [57]. Широко використовуваний в якості абортивного засобу міфепристон є похідним норетиндрону і володіє високою аффінністю до прогестеронових і глюкокортикоїдних рецепторів [37]. Механізм його контрацептивної дії на органи-мішені залежить від часу та дози призначення. Так, при призначенні RU486 у високих дозах в фолікулярну фазу менструального циклу пригнічується синтез Е2, не спостерігається пік ЛГ, дозрівання фолікула і овуляція. У зв’язку з тим, що ендометрій більш чутливий до дії міфепристону, ніж гіпоталамус і гіпофіз, застосування більш низьких доз препарату призводить до селективного антігравідному зміни ендометрію без порушення синтезу гормонів, фолікулогенезу та овуляції. Та сама дія міфепристону спостерігається при призначенні в ранню лютеїнову фазу відразу після овуляції. Призначення препарату в середину лютеїнової фази призводить до підвищення контрактільності матки і індукує кровотеча в результаті викиду простагландинів, підвищення проникності капілярів з подальшою міграцією лейкоцитів і цитокінів в ендометрій, що призводить до некрозу і відторгнення ендометрія [6, 8, 37].

Виходячи з механізму дії міфепристону запропоновано кілька схем його застосування з метою контрацепції: – 0,5 мг щодня або 2,5 мг щотижня; – 10 мг з 1 по 15 день м.ц., далі – 5 мг номегестролу ацетату з 16 по 28 день м. ц.; – 200 мг одномоментно через день після настання піку ЛГ; – 600 мг одномоментно протягом 72 годин після статевого акту.

На думку багатьох дослідників, найбільш перспективним є застосування RU486 в якості “щомісячної пігулки” і як методу екстреної контрацепції посткоїтальний [8]. При призначенні RU486 18-ти жінкам в дозі 200 мг через день після піку ЛГ, Bygdeman і співавт. [8] спостерігали лише одну вагітність після сукупного застосування препарату протягом 80 місяців. Про високу ефективність RU486 в якості екстреної контрацепції говорять результати дослідження Webb і співавт. [64]. Вони порівнювали ефективність застосування RU486 з традиційним режимом Юспе (високі дози естроген-гестагенів) або призначенням 600 мг даназолу двічі через 12 годин. Частота настання вагітності склала 0,4, 1,3 і 3,5%, відповідно. Крім того, при застосуванні RU486 спостерігається менше побічних ефектів. Єдиною незручністю призначення RU486 є затримка менструальної кровотечі, у зв’язку з чим у жінки виникає побоювання, що наступила вагітність. Дане незручність компенсується застосуванням домашніх тестів на вагітність.

Цінною є можливість застосування міфепристону в якості контрацептиву жінками, яким протипоказані ОК. До них відносяться пацієнтки з ендометріозом, міомою матки, після лікування гормонально-залежних пухлин і т. д. Більше того, доведений терапевтичний ефект RU486 щодо міоми матки і ендометріозу [27, 37].

Таким чином, антіпрогестін міфепристон вважається ефективним і зручним методом контрацепції, широке застосування якого можна чекати в найближчому майбутньому.

Гормональна контрацепція у чоловіків не відрізняється великою різноманітністю і заснована на придушенні сперматогенезу за рахунок призначення високих доз тестостерону і його аналогів (наприклад, тестостерону енантат) і синтетичних дидрогестерон (наприклад, медроксипрогестерон ацетату (МДПА)). Дослідження ВООЗ [25, 67] показали, що гормональна контрацепція ефективна і призводить до оборотної азооспермії, а у деяких – до олігозооспермії з порушенням фертильності. Однак, даний метод не позбавлений побічних ефектів і незручностей. Оліго-і азооспермія не наступають негайно, що вимагає неодноразового аналізу еякуляту. Крім того, не у всіх чоловіків з олігозооспермія настає безпліддя, що знижує ефективність методу. Оральні андрогени в дозах, необхідних для придушення сперматогенезу, токсичні для печінки. Крім того, доведено в експерименті, що після тривалого придушення функції гіпофіза високими дозами стероїдів, гіпоталамо-гіпофізарна система набуває до них резистентність, що супроводжується відновленням секреції гонадотропінів [45]. Для придушення сперматогенезу потрібно в 10 разів більш високі дози синтетичних дидрогестерон, ніж їх міститься в ОК. Це приводить до придушення лібідо і потенції. У зв’язку з цим необхідно додавання в схему андрогенів. Прикладом може служити схема із застосуванням МДПА в дозі 300 мг з додаванням тестостерону енантата у формі підшкірних імплантів із розрахунку 6 мг / день [26]. Деякі дослідники пропонують призначати прогестини також у формі імплантів (наприклад, Імпланон) [4].

Удосконалення гормональної контрацепції у чоловіків повинно йти в напрямку створення нових схем, при яких більш виражений антісперматогенний ефект і не потрібно динамічний контроль. Зокрема, пропонується застосування нових прогестинів або додавання аналогів ГнРГ, а також створення нових, більш зручних форм введення тестостерону [25]. Слід однак зауважити, що всі наявні на сьогоднішній день види чоловічої гормональної контрацепції незручні і тільки створення перорального контрацептиву може привести до повноцінної участі чоловіків у плануванні сім’ї.

Останніми роками ведуться інтенсивні дослідження по створенню оральної форми чоловічого контрацептиву, так званої “чоловічої пілюлі”, що містить прогестаген. Так, група американських і англійських дослідників недавно повідомила про успішне випробування “пігулки”, що містить дезогестрел, на 30 добровольцях, зазначивши наступ азооспермії у 95% з них [12]. Для зниження побічних ефектів у схему додається тестостерон, який поки призначається у вигляді ін’єкцій або підшкірних імплантів [38]. На жаль, на думку вчених перспективна схема чоловічої контрацепції із застосуванням “пігулки” не буде доступна для широкого використання ще принаймні 5 років [4].

Викликає великий інтерес повідомлення про створення в останні роки в Індії негормонального жіночого перорального контрацептиву центхроман (Centchroman) [23]. Будучи гідрохлорідной сіллю похідного кульгає, центхроман володіє антиестрогенним і слабким антіпрогестіновим дією. Препарат призначається раз на тиждень у дозі 30 мг і призводить до ефективного та оборотного порушення фертильності. При цьому, він не впливає на синтез гормонів і не пригнічує овуляцію [51]. Контрацептивна дія центхромана полягає в придушенні проліферації і децідуалізаціі ендометрію, прискоренні формування бластоцисти і транспорту зиготи через маткові труби. При цьому виникає асінхронізація між дозріванням зиготи і готовністю ендометрію, що призводить до порушення імплантації. У досвіді на мавпах одноразове введення центхромана в дозі 2,5 мг / кг протягом 24 годин після овуляції запобігало настання вагітності у 100% випадків [32]. У багатоцентровому дослідженні по застосуванню центхромана у жінок в дозі 30 мг щотижня індекс Перля склав 1,63, а з побічних ефектів відзначалася лише затримка настання менструації на 15-20 днів [10]. Після відміни препарату фертильність повністю відновлюється протягом 6-12 місяців. Тривалі дослідження не виявили ніякого негативного впливу центхромана на організм жінки і відсутність тератогенного ефекту препарату на потомство [62].

Таким чином, не будучи гормональним препаратом, але володіючи прекрасним контрацептивним дією, мінімальним побічним ефектом та зручною формою застосування, центхроман може в найближчі роки завоювати велику популярність в якості сучасного засоби планування сім’ї.

Для стерилізації спостерігається тенденція до застосування різних пробок з металу або самозатвердевающіх матеріалів замість хірургічного впливу. Ще в 1994 році Shmitz і співавт. [52] в дослідах на кроликах проводили стерилізацію шляхом трансцервікальним введення в гирла фаллопієвих труб металевих сітчастих стрижнів довжиною 9-12 мм. При цьому спостерігалася тривала стерилізація тварин за відсутності випадків експульсіі стрижнів або запальних ускладнень. З 90-х років у жінок застосовується синтетичний матеріал квінакрін (Quinacrine), що викликає після затвердіння тривалу непрохідність маткових труб [35, 68]. Він вводиться трансцервікально на 9-12 день менструального циклу у вигляді гранул в дозі 252 мг 1-3 рази з місячним інтервалом. Частота настання вагітності при цьому методі контрацепції склала 3,0 на 100 жінок протягом 12 міс. Підвищення ефективності методу досягається за рахунок введення ад’ювантних контрацептивів (МДПА або ОК) протягом перших трьох міс. При цій модифікації частота настання вагітності знизилася до 1,0 на 100 жінок протягом 12 міс, причому досить однієї ін’єкції 252 мг квінакріна [69]. Спостереження за жінками, у яких застосовувалася нехірургічна стерилізація з квінакріном протягом 18-ти і більше місяців підтверджує ефективність даного методу контрацепції і відсутність серйозного побічного впливу на організм [43].

Про розробку методики чоловічий нехірургічної стерилізації повідомили вчені з Китаю, які вводять матеріал, створюючий пробку, у вигляді ін’єкції прямо в семявиносящих протоки [68]. При цьому наголошується прекрасний контрацептивний ефект і відсутні ускладнення. Крім того, пробку можливо видалити, після чого фертильність повністю відновлюється [23].

Слід відзначити повернення до східних країнах, зокрема в Індії, популярності речовин рослинного походження, що використовуються здавна в якості контрацептивів. До них відноситься масло, отримане з насіння і листя рослини азадераха (Azadirachta indica), яке використовується як перорально, так і вводиться внутріматочно. Upadhyay S. N. і співавтори [61] в дослідах на щурах внутріматочно вливали 100 мкл масла, чим викликали тривалий і оборотне блокування фертильності на термін до 180 днів. Talwar G. P. і співавт. [58] в дослідах на приматах домагалися порушення фертильності при пероральному призначення масла азадераха в ранній послеімплантаціонний період. Контрацептивний ефект був оборотним і фертильність відновлювалася в наступному циклі. Механізм контрацептивного дії масла не встановлено остаточно, проте наголошується транзиторне підвищення рівня Т лімфоцитів (СD4 і особливо CD8 клітин) в мезентеріальних лімфатичних вузлах і селезінці. Крім контрацептивного, автори відзначають також антимікробну, антигрибковий і антивірусну дію масла.

Є ще безліч відомостей про контрацептивні властивості засобів рослинного походження [2]. Перевагою їх застосування є мінімальне негативний вплив на організм. Тому, незважаючи на велику різноманітність сучасних хімічних засобів контрацепції, пошук ефективного контрацептиву рослинного походження не втратив своєї актуальності і дослідження в цьому напрямку повинні заохочуватися.

На думку більшості вчених, що займаються проблемою створення нових видів контрацептивів, найбільш перспективними є дослідження в області іммуноконтрацепціі [44, 48]. Підтвердженням цьому служить той факт, що ще 25 років тому була створена група ВООЗ з проблем створення вакцин для регулювання народжуваності [22].

Вже на початку XX століття робилися спроби викликати імунну відповідь у добровольців на ін’єкцію сперми [63]. З тих пір наука про клітинних і молекулярних основах репродукції сильно просунулася вперед, що дозволило розробити шляхи впливу на імунну систему в контрацептивних цілях. Основною ідеєю іммуноконтрацепціі є створення вакцин, які здатні індукувати утворення специфічних антитіл (АТ), що викликають блокаду фертильності на різних рівнях. Джерелом антигенного матеріалу для отримання вакцин є статеві клітини, гормони, ферменти і т. д. Освіта АТ призводить до іммобілізації і / або аглютинації сперматозоїдів, зв’язуванню рецепторів оболонки ооцита, тобто АТ діють як “префертілізаціонний контрацептив” [29]. Порушення фертильності також спостерігається при виробленні АТ до гормонів і т. д.

Можливість створення контрацептивних вакцин підтверджується фактом утворення антиспермальних антитіл (АСАТ) при імунологічному безплідді. Про безпеку цього методу свідчить той факт, що багаторічна циркуляція антитіл у крові чоловіків після вазектомії не призводить до яких-небудь ускладнень.

Проведена величезна багаторічна робота з ідентифікації і розпізнанню структури протеїнів на поверхні сперматозоїдів, пептидів зони пеллюціда ооцита, ферментів, що забезпечують фертилізація [30, 34]. Так, наприклад, лише в дослідженні Herr JC і співавт. [30] за допомогою різних методик було ідентифіковано 2588 поверхневих протеїнів сперматозоїдів і 300 протеїнів в насіннєвий плазмі.

Coonrad S.A. і співавт. [15] вдалося отримати моноклональні АТ до мембранному протеїну сперматозоїдів людини, названому антигеном фертильності (FA-1). Після додавання 80 мкг / мл АТ до FA-1 в культуральну середу, що містить бичачі сперматозоїди, спостерігалося зниження частоти запліднення з 86,3% в контролі до 1,8 – 40%. Додавання АТ не впливало на рухливість і життєздатність сперматозоїдів, у зв’язку з чим дослідники зробили висновок, що порушувалася їх функція.

Важлива роль глікопротеїнів зони пеллюціда ооцита в репродукції і їх тканеспеціфічная природа визначили інтерес до їх використання в якості антигенів (АГ) для іммуноконтрацепціі [24]. Розрізняють три біохімічно і імунологічно різних глікопротеїну (ZP1, ZP2, ZP3). Імунізація ZP-глікопротеїнами в досвіді на тварин призводила до блокади фертильності. Однак, при цьому спостерігалось транзиторне або необоротне порушення циклічності синтезу гормонів і, отже, дозрівання фолікулів. Для подолання цих явищ робляться спроби розшифрувати епітопи ZP-глікопротеїнів для виявлення тих з них, до яких виробляються АТ, що володіють антіфертільним дією, але не призводять до порушення функції яєчників. Рекомбінантна технологія робить можливим синтез специфічних епітопів ZP-глікопротеїнів у великих кількостях для використання в контрацептивних цілях.

В іншому дослідженні [28] в контрацептивних цілях проведена імунізація жіночих особин бабуїнів вакциною, яка містить синтетичний епітоп специфічної спермальной лактатдегідрогенази (ЛДГ). Імунізація призвела до зниження фертильності тварин на 75%. Контрацептивний ефект зберігався протягом одного року, після чого фертильність повністю відновилася. Враховуючи, що структура ЛДГ у мавп і людини ідентичні, передбачаються подальші дослідження по створенню подібної контрацептивної вакцини для людини.

Martinez і співавт. [47] провели імунізацію щурів вакциною, яка містить епідідімальний протеїн DE. Це призвело до утворення специфічних АТ і зниження їх фертильності у 90% щурів. Максимальний рівень АТ спостерігався через 8 тижнів, а фертильність відновилася через 6 місяців після імунізації.

Активна імунізація проти гормонів, що беруть участь в регуляції репродукції, – багатообіцяючий підхід в області іммуноконтрацепціі. Проводилися дослідження зі створення вакцин до ЛГ (лютеїнізуючий гормон), ГнРГ (гонадотропін-рилізинг гормон), ФСГ (фолікулостимулюючий гормон), β-ХГ (хоріонічний гонадотропін), а також до рецепторів ЛГ, ФСГ [41]. Застосування вакцин до ГнРГ і ЛГ у жінок викликало безпліддя, але призводило до порушення менструального циклу, а в чоловіків – до азооспермії і зниження синтезу тестостерону, що вимагало замісної терапії. У зв’язку з цим, у чоловіків переважно застосування вакцин проти ФСГ і рецепторів до ФСГ, які викликають розвиток олігозооспермії і порушення фертильності, не впливаючи на синтез ЛГ. Для виключення перехресного реагування з ЛГ застосовуються вакцини не до всієї молекулі ФСГ, а до специфічних пептидів на її β-субодиниці [66]. Вже биліпроведени успішні випробування цієї вакцини на чоловіках-добровольцях [40].

Найбільший успіх досягнутий у створенні імуновакциною проти β-ХГ [59]. Вакцина, що містить гетероспеціфіческій димер до β-ХГ, пройшла II етап клінічних випробувань на жінках-добровольцях. Імунізація вакциною запобігає настання вагітності до тих пір, поки титр АТ залишається вище 50 нг / мл. Немає порушення менструальної функції і овуляції. АТ виробляються проти епітопів в серединній частині β-субодиниці ХГ. Єдиний побічний ефект, що відзначається при застосуванні вакцини – імуносупресія при повторної імунізації. Проводяться подальші дослідження щодо подолання цього явища.

Впровадженню імуновакциною в широку практику заважає їх дорожнеча, тому що процес їх виробництва дуже складний. Крім того, у зв’язку з тим, що АГ, що містяться у вакцинах, є пептидами або протеїнами невеликих розмірів, відповідь на них несильний і нетривалі. У зв’язку з цим, основні дослідження останніх років спрямовані на подовження терміну дії вакцин за допомогою створення синтетичних рекомбінантних АГ, використання їх у формі біорозчинність мікросфер, додавання ад’ювантів, а також створення за допомогою генної інженерії і мікроорганізмів (наприклад, Salmonella, Diphteria toxoid) конструкцій , які продукують АГ в організмі людини [28, 29].

Успіхи, досягнуті за останні 5 років в іммуноконтрацепціі, дають впевненість у появі в найближчі роки ефективних імуновакциною для широкого застосування в клінічній практиці.

На превеликий жаль, до стримуючих чинників відноситься зниження інтересу великих фармацевтичних компаній до фінансування досліджень в області контрацепції і, зокрема, створення імуновакциною. Їх число знизилося з десяти в 60-х рр.. до чотирьох в 80-х. Це пов’язано з тим, що компанії побоюються ризику, пов’язаного з впровадженням нових контрацептивів на ринок, де вже є ефективні та недорогі засоби, зокрема ОК. Крім того, всі дослідження, яким-небудь чином пов’язані з контрацепцією або перериванням вагітності, віддаються широкому розголосу і їх проведенню активно перешкоджають різні релігійні і феміністські організації [54]. У зв’язку з цим, фінансова підтримка досліджень проводиться в основному академічними інститутами та громадськими фондами. Однак, прогрес в удосконаленні наявних і створенні нових видів контрацепції в останні десятиліття очевидний, що дозволяє сподіватися на задоволення в майбутньому все зростаючого попиту на ефективні методи регулювання народжуваності.

Comments are closed.