Клітини імунної системи дітей. Імунна система дітей в онтогенезі.

Родоначальницею всіх клітин імунної системи є кровотворна стовбурова клітина, яка вперше з’являється в желточном мішку, повідомляє з кишковою порожниною зародка, а на більш пізніх стадіях розвитку переноситься кров’ю в печінку і селезінку, після чого назавжди поселяється в кістковому мозку [Prindull G., Prindull В ., 1973].

В останні роки запропоновані морфологічні критерії для диференціювання Т-і В-лімфоцитів, за допомогою яких з’ясовано, що в периферичній крові кількість Т-лімфоцитів коливається в межах 60-80% від загальної кількості лімфоїдних клітин.

Методом електронної мікроскопії з’ясовано, що Т-лімфоцити багаті мітохондріями і рибосомами, мають мікровирости цитоплазми, але в них ніколи не утворюється зерниста цитоплазматична мережу.
Кількість В-лімфоцитів у периферичній крові у дітей варіює – за даними С. М. Гавалова і співавт., Становить 21,2 ± 6,4%, за даними Р. В. Петрова – 11,5 ± 4,4%.

Електронно-мікроскопічно виявлено, що після антигенної стимуляції в В-лімфоцитах утворюються полірибосоми і зерниста цитоплазматична мережу, а зріла плазматична клітка (кінцевий результат генерації В-лімфоцита) має розвинуту мережу ергастоплазми з розширеними цистернами. Наявність рецепторів (макромолекулярнис структури клітинної поверхні, за допомогою яких імунокомпетентні клітини розпізнають антигени) на поверхневих мембранах свідчать про активний функціонуванні Т-і В-лімфоцитів.
клітини імунної системи

Макрофаги, або А-клітини (accessory – додаткові, або adherens – прилипающие), активно реагують на чужорідні тканини, мікроорганізми, але неспецифічно (внаслідок фізико-хімічних особливостей), на відміну від специфічного розпізнавання лімфоцитами, і таким чином беруть участь практично у всіх імунологічних реакціях, тому можна говорити про «нсспеціфічсском» і «специфічному» фагоцитозі.

Макрофаги переробляють антиген для «пред’явлення» його Т-і В-лімфоцитів, і він може концентруватися на їх поверхні. Відомо, що лімфоцити скупчуються навколо макрофагів. Електронно-мікроскопіческн показані контакт мембран цих клітин і утворення між ними пітоплазматіческіх містків [Фаворська Ю. Н. та ін, 1976]. У той же час висловлені припущення, що макрофаги беруть участь у взаємодії Т-і В-клсток на відстані, виділяючи медіатори [Erb P., 1975].

Таким чином, імунна відповідь на антигенну стимуляцію забезпечується кооперуванням трьох типів зрілих Т-лімфоцитів, трьох типів зрілих В-лімфоцитів і макрофагів [Петров Р. В., 1979].

Розвиток і становлення імунної системи в онтогенезі відбувається, очевидно, в результаті реалізації генетичної програми онтогенезу, але для остаточного дозрівання її необхідна зовнішня чи внутрішня стимуляція. Остання може бути наслідком розвивається диференціювання і гістогенезу плода. Перші лімфоцити з’являються в тимусі на 9-му тижні внутрішньоутробного життя, а в селезінці навколо центральних артерій – на 12-15-му тижні [August С, 1971]. Після 20-го тижня в апендиксі спостерігається формування фолікулів. Тимус закладається на 2-му місяці внутрішньоутробного життя, лімфатичні вузли – на 4-му, а формування їх строми і синусів завершується в постнатальному періоді.

Питання про самостійне синтезі антитіл плодом неодноразово обговорювалося у зв’язку з виявленням у крові новонароджених антитіл, титри яких були вище відповідних титрів антитіл породіль, і на підставі морфологічних даних. Вже на ранніх стадіях розвитку плоду серед лімфоцитів визначаються Т-і В-клітини. Так, В-клітини, що несуть на поверхні рецептори IgM, IgG і IgA, виявляються в тканинах 9 – 12-тижневого плоду людини, а в 14-тижневому віці зміст цих клітин в крові було одно рівню дорослих. Б. Б. Баришев (1980) виявив перші клітини з функцією Т-лімфоцитів у суспензії із тканин мигдалин 13-14-тижневого плоду людини, а у 15-16-неделиюго плода їх було 52,87%.
У ці ж терміни виявлені В-лімфоцнти з поверхневими імуноглобулінами класу М.

Comments are closed.