Класифікація пухлин шкіри.

Шкіра є найбільшим органом людського тіла. Вона складна за своєю структурою, яка варіює в різних частинах тіла. При цьому пухлини можуть виникати в епідермісі, волосяних фолікулах, потових і сальних залозах, мягкотканних компонентах дерми і підшкірної жирової тканини. Як і в інших органах, шкірні пухлини поділяються на доброякісні, злоякісні та прикордонні, тобто проміжної злоякісності. Вони можуть бути характерними тільки для шкіри або спостерігатися і в інших органах, являти собою прояви системного захворювання або носити метастатичний характер.

Необхідною умовою для порівняльного вивчення різноманіття пухлин шкіри є наявність узгодженої на міжнародному рівні класифікації, однаково прийнятної для дерматологів, хірургів, радіологів, патоморфології та медичних статистиків. Очевидно, що в основу такої класифікації має бути покладено етіопатогенетичний принцип. Тільки в такому випадку вона може отримати загальне визнання і стати єдиною. Поки ж, у зв’язку з неясністю етіології і патогенезу більшості пухлин шкіри, невирішеністю багатьох спірних питань дер-матоонкологіческой термінології та нозології, в більшості класифікацій вітчизняних і зарубіжних авторів використовуються гістологічні та Гістогенетичний підходи. Найбільшу популярність і визнання в різний час отримали класифікації J. Jadassohn (1914), J. Darter (1930), W. Lever (1948), ACAllen (1954), а з вітчизняних – Д.І. Головіна (1958), АКАпатенко (1973). Кожна з них стала результатом коректування і доповнення попередніх класифікацій шляхом уточнення морфологічних і гіс-тогенетіческіх особливостей пухлин шкіри. Однією з найбільш плідних спроб систематизації пухлин шкіри стала класифікація J.Jadassohn (1914), в якій були виділені злоякісні (базальноклітинний і плоскоклітинний рак) і доброякісні пухлини, причому останні характеризувалися як дізембріогенетіческіе. Надалі вона справила великий вплив на відому класифікацію W. Lever (1948). У 1925 р. J. Kyrle запропонував свою теорію виникнення дізембріогенетіческіе новоутворень, відповідно до якої в період ембріонального розвитку група клітин може затримуватися в розвитку, залишаючись на певному рівні диференціювання, в той час як всі інші тканини продовжують звичайну, властиву їм диференціювання.

Будова відповідної пухлини, за його гіпотезою, буде відповідати моменту гальмування або зупинки диференціювання: якщо це відбувається на пізніх фазах розвитку, то виникають пухлини, близькі за будовою до нормальним тканинам, гальмування ж диференціювання на ранніх фазах розвитку ембріональних клітин веде до утворення низькодиференційованих пухлин. Автор класифікації не робив відмінностей між вадами розвитку шкіри і пухлинами і помилково включав їх в одну групу. J. Darier (1930) зробив спробу розрізнити вади розвитку (невуси) від істинних доброякісних пухлин, однак у його класифікації до невуса були помилково віднесені також такі порушення пігментації, як веснянки, печінкові плями і меланози, до пухлин – епідермальні кісти, які є насправді вадами розвитку; що стосується меланоми, то вона помилково розглядалася як епітеліома шкірних залоз. Є. Fisher (1926) вперше припустив, що епітеліальні пухлини можуть розвиватися не з того чи іншого елемента шкіри, а з обшего для них зачатка, здатного диференціюватися в одному або декількох напрямках.

W. Lever (1948) ділив епітеліальні пухлини на пухлини епідермісу і пухлини придатків епідермісу. Серед пухлин епідермісу він розрізняв наступні.

1. Невоїдного (доброякісні) пухлини:
а) бородавчатий невус (папілома);
б) епідермальний кіста.

2. Передракові пухлини:
а) старечий кератоз;
б) лейкоплакія.
пухлина шкіри

3. Карциноми:
а) плоскоклітинний рак шкіри;
б) хвороба Боуена;
в) хвороба Педжета.

Пухлини придатків епідермісу W.Lever ділив на дві групи.

1. Невоїдного пухлини:
а) органні невуси;
б) аденоми;
в) доброякісні епітеліоми;
г) базальноклітинний епітеліоми.

2. Карциноми придатків епідермісу:
а) карцинома сальних залоз;
б) карцинома потових залоз.

Він вважав, що органоідние невуси, аденоми, доброякісні епітеліоми і базальноклітинний епітеліоми виникають з затрималися у своєму розвитку первинних епітеліальних зародкових клітин, у зв’язку з чим називав їх невоїдного пухлинами, або гамартоми.

У класифікації пухлин шкіри, запропонованої О.С. Allen (1954), виділялися пухлини епідермісу (доброякісні, передракові та злоякісні) і дерми, які, в свою чергу, були розділені на вади розвитку, доброякісні та злоякісні пухлини – пігментні, судинні, сполучнотканинні, жирової тканини, м’язові, невроген-ні, гемобластози. Однак меланома в цій класифікації помилково розглядалася як епітеліальна пухлина, а пухлини придатків були віднесені до пухлин дерми.

Comments are closed.